Антон Головенко – про перспективу розвитку мікрорайонів Романівка та Стоянка

У 2025-му минає 10 років з того часу, як Ірпінь та мікрорайон Стоянка з’єднала новозбудована дорога. Саме вона дала поштовх до розвитку Стоянки як затишного і спокійного спального мікрорайону громади. Такою ж можна описати і Романівку – раніше село, а зараз частину міста Ірпінь, відділену однойменною річкою. Про те, які проєкти мають реалізувати у цих мікрорайонах вже цього року, а які плануються на перспективу найближчих п’яти років – читайте в інтерв’ю з депутатом Ірпінської міської ради від виборчого округу №2 Антоном Головенком. 

• Антоне, останнім часом Стоянку особливо активно обирають для проживання. Часто навіть з Ірпеня люди переїжджають у Стоянку, міняючи квартиру на дуплекс чи приватний будинок. Чим, на Вашу думку, цей мікрорайон приваблює людей?

Ну, по-перше, я вважаю, тишею та спокоєм. Ще, що не менш важливо, це малоповерхова забудова. У Генплані Ірпеня 2018 року передбачено, що мікрорайони Стоянка та Романівка мають розвиватися саме у напрямку малоповерхової забудови і це важливо. Ці мікрорайони – це справді такі собі тихі спальні райони, куди люди хочуть повертатися після робочого дня у гамірному місті. Багато хто на роботу їздить у Київ. Також, я думаю, впливає і вартість житла. У Стоянці ті ж таунхауси значно дешевші, ніж ближче до центру Ірпеня. Тому, люди, зважуючи всі плюси та мінуси, часто обирають Стоянку для проживання.

• Плюси Ви вже описали. А як щодо мінусів? Очевидно, Ви як депутат, добре знаєтеся на проблематиці цих мікрорайонів.

Звичайно. Мабуть, у кожному мікрорайоні будь-якого міста є свої проблемні питання. Стоянка і Романівка – не виняток. Як на мене, то проблема, яка потребує найшвидшого вирішення саме в Стоянці, – це комунікації. Тут дуже складна ситуація з інженерією. Це стосується всього – і світла, і газу, і водопостачання, й каналізації. Водопостачання – це майже скрізь приватні свердловини. Каналізація – це септики чи, у гіршому випадку, вигрібні ями. І ми розуміємо, що якщо своя свердловина – це більше перевага, то септик чи вигрібна яма – це не є добре. І я говорю не лише про те, що за ними треба слідкувати, регулярно відкачувати. Йдеться більше про екологію! Уявіть, що весь мікрорайон зливає свої нечистоти в землю. Якщо вигрібна яма неправильно облаштована, то все це потім йде у поверхневі води, а вони можуть потрапляти у свердловини.

• Чи є бачення як можна вирішити цю проблему?

Так, ми з управлінською командою вже чітко вирішили, що протягом п’яти років у Стоянці не повинно бути септиків.  Зараз підприємці, які будують ЖК «Hygge Home» та «O.Krasa» тягнуть труби центральної каналізації від водоканалу до своїх ділянок. Далі звідти уже місто буде розводити розгалуження по інших вулицях з можливістю підключення приватних садиб. Це така стратегічна задача, яку ми маємо однозначно вирішити. 

• А як з приводу газопостачання у Стоянці?

Тут ситуація вже значно краща і перспективніша. Думаю, вже за рік-два розгалуження газових труб піде по всій Стоянці. Ще у 2021 році місто реалізувало проєкт, яким провело газову трубу діаметром 300 мм до Стоянки. Зараз приватний сектор розбудовується, облгаз видає технічні умови і вони потихеньку розводять мережу далі. Бо наразі значна частина будинків – без газу, раніше газифікація цього мікрорайону відбувалася малими кооперативними проєктами. Але зовсім скоро все буде вже по-іншому. 

• Чи така ж хороша перспектива з електрикою?

Ой, якби не повномасштабна війна, то питання електроенергії у Стоянці, я впевнений, вже було б вирішене. Може, ви знаєте, до повномасштабної війни Укренерго планувало побудувати у Стоянці підстанцію на 300 МВт. Вона мала стати серйозним заживленням для регіону. Вже навіть тягнули ЛЕПи. Але війна, на жаль, зупинила цей проєкт. Зараз, наскільки мені відомо, є домовленість між підприємцем, який будує ЖК «O.Krasa» з ДТЕКом. Вони передали енергетикам велику земельну ділянку, де ДТЕК планує збудувати проміжну підстанцію на 60 МВт, вона має розвантажити у найближчому майбутньому станцію «Ірпінь» і в подальшому має бути підв’язана під станцію «Стоянка». Сподіваюся, що Укренерго все-таки колись завершить початий проєкт. А поки що ми потроху поступово проводимо вуличне освітлення по Стоянці. Наприклад, цього року плануємо «освітити» вулицю Зелену, провулок Ворзельський та деякі інші вулиці.

• Які ще плани на цей рік по розвитку Стоянки та Романівки?

Один із найважливіших проєктів – це амбулаторія. Найближча амбулаторія до Стоянки і Романівки на сьогодні – це або на вулиці Університетській, або на Михайлівській. Цього року ми відкриємо амбулаторію недалеко від водоканалу – в ЖК «Irpin City». Ми з керівником нашої «первинки» Андрієм Левківським уже підібрали приміщення, нам його дає підприємець в оренду на 10 років за одну гривню. Там 300 квадратів! Чудово підходить під амбулаторію. Зробиться ремонт, закупиться обладнання і все. Це буде дуже зручно і для того всього масиву багатоповерхівок, і для Стоянки, і для Романівки. 

Ще один серйозний проєкт для Стоянки – це будівництво тротуару вздовж вулиці Глазового від в’їзду зі сторони лісу і аж до центру. Зараз там немає тротуару взагалі, люди ходять по піску. Проблема в тому, що ця дорога обласного значення і не на балансі Ірпеня. Тому треба було побігати, отримати дозволи. Але що важливо: я наполіг, щоб у цей проєкт додали і зливову каналізацію, яка буде відводити стічні дощові води у річку. Мабуть, усі мешканці Стоянки знають про проблему підтоплень приватних дворів, особливо навесні, тому, сподіваюся, що зливова каналізація трохи вирішить це питання.

Ще на багаточисленні звернення мешканців цього року встановимо дитячий майданчик. У народі цю місцевість називають «за шлагбаумом». Там люди вже навіть зібрали частину грошей на нього. Тому місто на найближчій сесії додасть ще 200 тисяч гривень і придбаємо для дітей майданчик.

• А як з приводу Романівки? 

Ну по-перше, ми дотисли, щоб нарешті була зроблена дорога на вулиці Макаренка, яку розрили через прокладання комунікацій. Це була державна програма і саме в межах цієї програми мали профінансувати реконструкцію та асфальтування дороги. Але минулого року сказали, що гроші закінчилися. А там же ні пройти, ні проїхати! Тому ми наполягали і просили, щоб людям відновили дорогу. І от я на днях був на нараді в області, і нам сказали, що вже погоджено фінансування.

Також цього року почнемо робити благоустрій біля відомого в громаді джерела, яке ми перевели у статус рекреаційної зони. Наприкінці минулого року мешканці Романівки передали мені колективне звернення із майже 700 підписами з проханням облаштувати там сквер імені загиблого воїна Віктора Дерзського, який народився і виріс в Романівці. Щоб віддати шану нашому захиснику маємо зробити цей сквер красивим і затишним.

Окреме питання, яке турбує багатьох мешканців Романівки – це Романівське кладовище. Це кладовище – не на балансі нашої громади, але там поховано дуже багато мешканців Романівки. У 2023 році працівники Нацпарку перекрили в’їзд до кладовища, щоб люди не заїжджали туди машинами. Нашу громаду це обурило, адже вони з року в рік прибирали там, доглядали могили. Вирішити це питання складно. Планую найближчим часом запросити на круглий стіл владу Коцюбинського, адже і їхні мешканці там поховані, а також представників Нацпарку «Голосіївський» та КПП «Святошинське лісопаркове господарство», які є балансоутримувачами Біличанського лісу. Треба спільно думати, як дійти в цій ситуації до якогось консенсусу, і вирішити, як і хто має обслуговувати це кладовище, за які кошти і так далі. 

• Чи є в управлінської команди бачення подальшого розвитку Романівки?

Звісно, є. Я повторю – цей мікрорайон може розвиватися лише у напрямку малоповерхової забудови. Після подій весни 2022 року Романівка має дуже вагоме історичне значення. Там має бути облаштований великий меморіальний комплекс. Було б добре десь неподалік зробити музей під відкритим небом, де гості могли б побачити розстріляні автівки й інші артефакти війни. Щоб це не було розкидано містом, а все було в межах одного великого меморіального комплексу. Також є чіткий план продовжити нашу набережну вздовж річки Ірпінь у сторону Білогородської громади. Таким чином ми зможемо залучати туристичний потік і з того боку. 

А ще, що дуже важливо – проводимо з підприємцями перемовини, щоб вони активніше заходили зі своїм бізнесом у Романівку і Стоянку. Бо, на жаль, зараз із цим теж проблема. У Романівці є супермаркет «Фора» – він трохи рятує ситуацію. У Стоянці немає жодного великого магазина! Але у мене є гарні новини – у нас уже є домовленості з однією з відомих мереж супермаркетів, яка готова відкрити там свій магазин. Тому чекаємо. Але, крім магазинів, ані в Стоянці, ані в Романівці нема елементарної аптеки, перукарні. Якось у Стоянці відкрилася маленька затишна кав’ярня і за кілька місяців закрилася, бо не було клієнтів. Тому ситуація складна, але ці мікрорайони розвиваються і їм теж потрібна гарна якість у сфері обслуговування, щоб не доводилося їздити у центр Ірпеня, аби купити ліки чи підстригтися. 

• Але, до речі, доїхати зі Стоянки до центру міста теж непросто…

Ви праві. Але тут щось змінити, на жаль, поки важко. Більшість мешканців Стоянки користуються власними автомобілями. Є маршрутка №400, але вона ходить в середньому раз в годину-півтори – це в будні. А у вихідні взагалі лише п’ять разів проїжджає Стоянкою. Ми вже говорили з перевізником, він пускав автобуси частіше, але попиту не було, в салоні – порожньо. Звичайно, перевізник не буде їздити собі у збиток. Тому поки так. 

• Можливо Ви б хотіли щось сказати нашим читачам? Щось побажати чи попросити?

Єдине, що я б попросив – не бути байдужим до своєї громади. Не жити за принципом «моя хата скраю». Звертайте увагу на якісь проблемні питання і приходьте з ними чи до мене як до депутата, чи до міських управлінців. Я вже переконався, що зауваження і конструктивна критика мешканців лише роблять наше місто кращим. Без ваших підказок і порад розвиток громади буде значно повільнішим. Приходьте до мене на прийом – проводжу його щосереди з 16:00 до 17:00 у Прозорому офісі міськради, чи приєднуйтеся до телеграм-каналу нашого виборчого округу №2 і будемо разом робити нашу громаду кращою. 

                                                                                                   Розмову вела Юлія Осінська