Через Ірпінь проліг маршрут всеукраїнського ветеранського марафону (відео)

Сьогодні у вихованців ірпінської велошколи – особлива місія. Вони мають зустріти і супроводжувати в Ірпені учасників щорічного ветеранського велопробігу. 

Рудько Костянтин, тренер з велосипедного спорту, Майстер спорту:

«Це вже не перший велопробіг, який ми проводимо, який ми зустрічаємо, зараз будемо проводити його до Романівського мосту, до меморіалу».

Валерія Рудько, тренерка з велосипедного спорту:

«Всі діти тільки за і ми завжди підтримуємо все, що у нас відбувається у місті велопробігами, заходами. І батьки, і діти – всі за».

Тренери кажуть, тема ветеранів, захисників та захисниць їм дуже близька. Адже батьки багатьох їхніх підопічних зараз – на фронті, а тато Кості – Юрій Соповський – загинув, захищаючи Україну, лише пів року тому. Хлопчик зізнається, відчуває особливу підтримку і від товаришів по велоспорту, і від тренерів, які стали йому друзями.

Рудько Костянтин, тренер з велосипедного спорту, Майстер спорту:

«У нас настільки стосунки добрі, що він може мені подзвонити не тільки по справах спорту, а просто подзвонити. «А як мені краще зробити? Так чи так?». І це дуже приємно. Ми – кращі друзі, усі ми».

А ось ті, на кого чекали ірпінські велоспортсмени – ветерани Іван Балашов та Анатолій Вересенко. Іван та Анатолій стартували 15 травня з Ужгорода. За вісім днів здолали майже тисячу кілометрів і перш за все діляться враженнями від поїздки з колегами по велоспорту.

Іван Балашов, ветеран, віце-президент Федерації велоспорту Закарпатської області:

«Вітер в обличчя у нас почався в Київській області. Нам так повезло! Такого ніколи не буває. Але було холодно. Дощовики зняли після Житомира. А шорти тільки сьогодні перший раз одягнули».

Започаткували ветеранський велопробіг з Ужгорода до Києва у 2020 році для вшанування захисників України. Однак, ветерани кажуть, мають ще одну важливу мету. 

Іван Балашов, ветеран, віце-президент Федерації велоспорту Закарпатської області:

«Разом із тим, що ми вшановуємо пам’ять захисників та захисниць, ми на власному прикладі показуємо, що таке ветеранський спорт і спортивна реабілітація. Я – полковник в запасі, учасник Афганської війни, батько двох синів – учасників цієї війни. Толя учасник російсько-української війни. Він, до речі, взагалі унікальна людина – він цього року у жовтні буде бігти марафон морської піхоти у Вашингтоні втретє! 42 кілометри! Так що беріть приклад, займайтесь спортом, ведіть здоровий спосіб життя».

Після знайомства ветерани очолюють чималу велоколону і рушають центральною вулицею Ірпеня – Соборною – до Романівського мосту. Там на них уже чекають родичі захисників, загиблих воїнів, ветерани, управлінці. 

Людмила Руденко, в.о. начальника управління з питань ветеранської політики ІМР:

«У мене враження і емоції просто переповнюють і за цих людей, які в роках і проїхали такі дистанції, але моя душа і серце більше тріпоче від дітей. Тому я просто дуже пишаюся тим, яке в нас гарне покоління і ще раз хочу сказати таку фразу «Таких не можна здолати!».

До речі, учасники ветеранського велопробігу зазначили, що цього року Ірпінь встановив рекорд за кількістю спортсменів, які їх супроводжували. 

Іван Балашов, ветеран, віце-президент Федерації велоспорту Закарпатської області:

«Ну, по-перше, ми вражені, що дуже велика кількість спортсменів. Я, як велосипедист, бачу, що всі на хороших велосипедах, всі в захисті – в шоломах- це обов’язково. Тренери на своєму місці. Один із тренерів, ветеран, зустрічав нас минулого року, це дуже приємно, тому ми просто в захваті від ваших велосипедистів і від вашого міста.

Фінішують Іван Балашов та Анатолій Вересенко у День Героїв України в Києві. А вирушаючи з Ірпеня, нагадують усім ветеранам, наскільки важливий спорт у реабілітації, а особливо психологічній. Чи то велоспорт, чи плавання, чи просто біг.

Анатолій Вересенко, ветеран , учасник VETERANS RUNNING CLUB:

«По прикладу нашої групи «Рухова реабілітація» там не стільки біг, скільки ось такі відносини психологічні, взаємини між нами всіма. Вони всі чимось діляться, щось привносять цікаве. Навіть під час бігу проходить спілкування, тобто якась психологічна реабілітація».