До четвертої річниці вторгнення: ірпінці про ранок 24 лютого та життя під час війни (відео)
24 Feb 07:52, 2026
Роман, мешканець Ірпеня:
«— Як війна змінила ваше життя? — Переселенець з Донецька. Переїхав у Маріуполь. Потім сюди. Потім звідси, коли була повномасштабне вторгнення, у Камʼянець Подільський. Потім повернувся».
«Будинок розбомбили 22 березня 2022 року. Коли було вторгнення там на розі Полтавської і Лесі Українки був гарний дуже красивий приватний будинок. Але його вивезли , тепер лишилася лише яма від нього».
Наталія, мешканка Ірпеня:
«Дуже погано. Дуже погано. В мене помер чоловік. Син довго не виходив на звʼязок. З чоловіком став інсульт, він помер».
«-Як взагалі ви дізналися про початок повномасштабного вторгнення, яка була ваша реакція? -Ми відпочивали. Прокинулися від того, що вибухи були. Звичайно, ми від цього прокинулися. Усе ходило ходура. І будинок, усі поскакували, усі спали, відпочивали».
Ольга, мешканка Ірпеня:
«Було дуже страшно. Я була у Вишгороді на той момент. Було дуже страшно. Там біля цього водосховища було багато ракет, літаків».
Роман, мешканець Ірпеня:
«Коли почало взриватися. Коли почали писати, що йдуть колони, прийшлося бігти до військкомату. Там сказали до Києва їхати, там вирішуватимуть питання. Переїхав у Камʼянець Подільськ. Там нас прийняли добровольцями в тро. Потім по пораненню списали».
Сергій, мешканець Ірпеня:
«Якщо чесно, обалдів, якщо можна так казати. На роботу їхав у Гостомель, прямо туди де почалося».
Анна, мешканка Ірпеня:
«-Чи відчуваєте ви єднання між людьми? -Так. Люди, які пройшли біль, які проходять, страждають, вони більш співчувають, більш добріші, намагаються допомагати, більшість людей».
Наталія, мешканка Ірпеня:
«Нема світла. Мені дзвонять, приходять, стукають у двері. У тебе є хоч на чомусь готувати? Їсти є? Я кажу: є. Може хоч супу, пловчику».
Марія, мешканка Ірпеня:
«-Якою ви бачите Україну через 5 років після перемоги? -Процвітаючою. Я бачу нас окремою країною, яка ні від кого не залежить і всі навпаки хочуть до нас».
Анна, мешканка Ірпеня:
«Звісно, квітучою та щасливою хочу бачити свою державу. Бо це майбутнє наших дітей».
Роман, мешканець Ірпеня:
«Якщо не будуть красти, то дуже європейською країною. Процвітаючою. Дай Боже. Посміхатися одне одному. А не як на вовків дивитися. Буде все добре. Головне щоб закінчилося перемогою».
Любов, мешканка Ірпеня:
«Сенс життя у тому, щоб жити. Бути на цій планеті, отримувати задоволення від життя. Дарувати людям радість. Любов. І тоді все буде добре. Україна переможе. Це з першої дня, хвилини, коли це трапилося, повномасштабне вторгнення, я сказала і кажу: не втрачайте надію. Надія помирає останньою. І до тих пір поки ми віримо, усе буде добре».
