Друге народження Арсенія: неймовірна історія про усиновлення дитини (відео)

Надія Дроган, журналістка:

—Привіт. Як тебе звати?

 – Нікітка.

Щойно ми переступили поріг квартири, як п’ятирічний Нікітка захоплено взявся розповідати, що у нього є друг Сєня.

 Нікіта:

«Ми його з дитячого будинку забрали і тепер він у нас живе»

Сєня. Арсеній. Зараз йому три роки і три місяці. Він непосидючий, активний, готовий долати усі перешкоди, що трапляються на його шляху.

Нікіта:

«Він тільки повзав, а тепер він ходить».

Невідомо, як би складалася доля хлопчика, якби не потрапив у дбайливу, люблячу сім’ю. Жінка залишила немовлятко у пологовому будинку одразу після народження. А коли хлопчику виповнився рік і 10 місяців, його вперше взяло на руки молоде подружжя Яна та Дмитро.

Яна:

«Такий був маленький, беззахисний, дуже у важкому стані. Це була безумовна любов до нього. Йому було рік і 10, коли він приїхав додому, але фізичний і розумовий стан був приблизно на 4 місяці. Зараз це такий прогрес. Він активний, він стрибає, він комунікує з дітками, ходить у садочок».

Бажання всиновити дитину в подружжя виникло ще задовго до того, як народили власного синочка.

Яна:

«У 2015 році нашій сімейній парі поставили безпліддя. І ми тоді зрозуміли, що наш шлях буде тернистим до дітей. І це обговорювалося: якщо нічого не вийде, то ми усиновимо дитинку. Але потім з’явився Нікіта за допомогою репродуктивних технологій».

Коли на світ з’явився Нікіта, від мрії про усиновлення не відмовились.

Яна:

«Ми із чоловіком у тандемі дуже хотіли велику родину, багато діток. Знаєте, як у фільмі «Один дома». Цей епізод, коли вони усі збираються, усі бігають. Це емоційно дуже класно — велика родина. У нас великі родини. І ми точно знали, що у нас теж буде така. Але яким шляхом, ми не знали».

Яна зізнається: на шляху усиновлення найбільшим випробуванням було допомогти хлопчикові вийти зі стану, у якому він перебував.

Яна:

«Ніжки у нас такі проблемні. Ніжки у нас кривенькі. Ми їх рівняли, займалися, щоб вони ходити почали. Бо ніжки наші не ходили взагалі. Але рік масажів…»

Під час розмови, Яна часто говорила про свого чоловіка Дмитра – люблячого батька цих дітей. Та на момент зйомок удома його не було.

Яна:

«Тато у нас працює. «Добитчик». Але він передавав привіт. Він любить цих малих бешкетників. І один з них, зараз щось розтрощить. Так, Арсеній».

Арсеній тим часом нагадує, що пора нести пташечкам годівничку. Адже він допомагав — тобто не заважав Нікіті змайструвати її.

Яна:

«Вони між собою так класно контактують. Як брати. Наче вони з народження були разом. То вони сваряться. Щось не поділили-б’ються. Потім цілуються. Потім Нікіта Арсенію вже підгузок міняє».

Любов і турботу старшенького про меншенького можна було спостерігати, коли зібралися на прогулянку. Щойно Сєню всадовили у дитячий візок, Нікіта одразу забрав його у свої руки і всю дорогу не відпускав від себе. Неподалік парк Мами. Сюди вони часто ходять пограти у м’ячика, чи на інші розваги. Цього разу мали ще й особливе завдання. Повісити годівничку. Хоча ще й не настали холоди, але Яна каже, нехай діти вже вчаться турбуватися про пташечок.

Яна:

«Дивись, як Нікіта робить. Молодець».

Якщо вам здається, що Яна займається лише дітьми й ніде не працює, це не так. Поки малеча у дитсадку, вона веде свій невеликий бізнес. А незабаром сім’я зустріне своє третє диво, яке стало можливим теж завдяки ЕКО заплідненню. Яна каже, що й на третьому не планують зупинятися, попри те, що виховувати дітей не так вже легко й просто.

Яна:

«Насправді це важкий шлях. Це велика щоденна робота разом з чоловіком, разом зі всією родиною – це велика робота».

Надія Дроган, журналістка:

— Якщо цей шлях такий тяжкий. То що робить вас такою щасливою, якою ви виглядаєте зараз?

Яна:

 — То подивіться на них. Вони ж такі прикольні. Вони обіймаються, цьомаються. Коли у них класний настрій, вони приходять, до ніг, притуляються. Це велике щастя.

Родина Яни та Дмитра, яка подарувала маленькому Арсенію друге народження, може стати справжнім прикладом для тих, хто мріє про усиновлення, але ще не наважується зробити цей крок. Для них Яна має просту, але надзвичайно щиру пораду.

Яна:

«Дайте шанс собі, дайте шанс цим діткам. Знайте, коли ви тільки йдете на шлях усиновлення, ваша дитина вже вас чекає. Шукайте її, наче загубили свою».