Інститут книги поповнив фонди Ірпінської бібліотеки (відео)

Василь Чернявський, журналіст:

«Сьогодні Ірпінська бібліотека святкує своє мільйонноріччя. Всі ірпінці пам’ятають, як Леонардо да Вінчі бігав тут між полиць, усі пам’ятають, як Хорхе Луїс Борхес дописував свою останню книжку в Ірпінській бібліотеці. І навіть (я не знаю, чи це правда) кажуть, що тут бував сам Леонід Закордонець».

Насправді ж Ірпінській бібліотеці – 75. Погодьтеся, вік для такої установи поважний. Нещодавно Інститут книги подарував ювілярці більше трьох сотень книг загальною вартістю 45 тисяч гривень. Як одній із 20 найкращих бібліотек в області.

Євген Прімаков, постійний читач:

«Я сам із Києва, приїжджаю спеціально в Ірпінь, у цю бібліотеку, бо тут можна знайти літературу за моїм фахом, за моїми інтересами – достатньо цікаву, важливу, ту, яка вийшла останнім часом, яка актуальна в наш час».

Василь Чернявський:                         

«А хто ви за фахом?»

Євген Прімаков:

«Викладач фізкультури і тренер».

Олександр Васьківський, постійний читач:

«Дуже подобається бібліотека, є гарний вибір книжок – і класичних, і детективів, і історичних. Ще мені дуже подобаються історії видатних людей – наприклад, я недавно читав про Черчилля. Вислови його дуже сподобалось».

Минулого року бібліотечний фонд поповнився на 2000 книг – і за державною програмою, і за кошти міського бюджету, і завдяки небайдужим читачам. Усього в Ірпінській бібліотеці зберігається понад 80 тисяч книг, із яких 27 тисяч – дитяча література. Крім літератури, тут можна почитати й періодичну пресу.

Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею:

«Хочу брати свіжу періодику читати. Тому що грошей не вистачає передплатити все, що хотілося б. На щастя, є бібліотека, яка передплачує потрібні газети, які можна завжди почитати, дізнатися, що нового відбувається у світі й в Україні».

Ірпінська бібліотека стала душею міста. Особливо тут затишно на літературних і мистецьких вечорах.

Олена Циганенко, директорка Ірпінської центральної бібліотеки:

«Бібліотека – це храм знань, храм книги, це територія громади, де люди повинні збиратися. Ось ми такий філіал картинної галереї зробили у себе в бібліотеці. І виставки майстрів робимо, і виставки наших художників, і зустрічі з поетами й митцями. Ми надаємо свій простір для розвитку громади».

Тож, якщо ви завжди хотіли розвинутися, але не знали, де це зробити – тепер ви зовсім у курсі. Досконалості немає меж.


Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!