Леонід Закордонець, український поет, лікар-терапевт, мешканець Ірпеня:
«Ми — українці — дивні люди.
Такої пісні, як у нас,
Почуєш, світе, не усюди,
І шал кохання в нас не згас».
Його поезія — щира, світла і по-особливому тепла. У ній — любов до України, людяність і мудрість, прожита крізь роки. Леонід Закордонець — український поет, лікар-терапевт та мешканець Ірпеня, якого тут знають і поважають уже не одне десятиліття. Днями йому виповнилося 85. Із цієї нагоди в Ірпінській публічній бібліотеці зібралися друзі, колеги, шанувальники творчості та всі, кому близьке його слово.
Євгенія Антонюк, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Яке то щастя, обіймати світ.
Спасибі, Боже, за легкий політ.
Як радісно дивитися вперед
І відчувати: ти іще поет».
У Приірпінні Леонід Закордонець живе вже майже 60 років. За цей час його творчість давно вийшла за межі рідного міста й стала частиною сучасної української літератури. Його вірші знають, читають і співають. Адже чимало поезій покладені на музику українськими композиторами.
Олександр Пащинський, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Мені дуже приємно, що наше місто, наша громада є такою літературною столицею. І, що в ньому проживають такі люди, як Леонід Олексійович. Люди, які багато поезій, прози написали. Дуже багато творчості тут своєї створили, і знаєте, наша задача – передавати майбутнім поколінням все те, що створювалося у нашому місті».
Володимир Карплюк, СЕО Товариства «ВІДВАЖНИХ»:
«Коли вони з нами, українська творчість стає багатшою на українське слово. Я хочу побажати одного, щоб у всіх людей, які на це заслуговують, у 85 був такий гострий розум, таке почуття гумору, така сила творчості, як у Вас».
Віршувати Леонід Закордонець почав ще у десятирічному віці. Відтоді світ побачили 36 його поетичних збірок. Уже майже шість десятиліть він залишається невід’ємною частиною українського літературного життя.
Тож у вечір, присвячений творчості поета, його вірші звучали у виконанні друзів, викладачів та учнів ірпінських ліцеїв.
Кирило Осколков, учень Ірпінського ліцею «Мрія»:
«Коли смачною кожна їжа була в кафе,
А соловʼї тебе вітали в кожнім сквері,
І ти цвів, як той трояндний кущ,
Спішив відкриті тії двері,
Щоб доторкнутися милих вуст».
Дар’я Гожуляніна, учениця Ірпінського ліцею №3:
«Спішу із квітів оберемком повз прапори і прапорці,
На площі з пензлем у руці навзвідці молодий Шевченко.
Підходь, і образ твій достоту на полотно він покладе,
Свої і думи, і турботи, ти не сховаєш вже ніде».
Особливе місце у творчості Леоніда Закордонця займає інтимна лірика — щира, ніжна і сповнена любові.
Леонід Закордонець, український поет, лікар-терапевт, мешканець Ірпеня:
«Я тебе не придумав ласкаво,
У житті ти такою і є.
І тому незаслужену славу
Моя Муза в піснях мені вʼє.
Це тобі, завдяки непорочній,
Світ любовʼю вознісся, як Бог».
Попри поважний вік, Леонід Закордонець продовжує творити, писати й надихати інших. Каже: допоки є любов до людей і життя, буде й бажання тримати перо в руках.
Леонід Закордонець, український поет, лікар-терапевт, мешканець Ірпеня:
«Я настільки люблю світ, своє місто, всіх людей, що вдячний їм за те, що вони прийшли переконатися в тому, що я ще можу триматися і тримати перо в руках. Вони вірять у мене, а значить мені допоможе Бог. Я всім дякую. Господи, допоможи здійснити те, що я задумав».
