— Святий Миколаю! Знаю, що у Вас зараз пікове навантаження, але перед тим, як розносити мішки з гостинцями, скажіть, Ви – справжній чи Вас придумали казкарі?
— Звичайно, я справжній. Справжній святий, який жив у далекому IV столітті нашої ери і був архієпископом. Мої батьки були багаті люди. Але коли вони померли, з ранніх літ я увірував у Бога. І, як пише святе Євангеліє, роздав усе добро бідним, став благочестивим чоловіком і присвятив своє життя богові. Весь народ божий обрав мене заступником усіх подорожуючих, моряків, але у першу чергу – заступником усіх дітей на землі.
— Я бачу, у вас тут ціла гірка різочок. Ви хочете сказати, що дітей треба різочками виховувати?
— За давньою традицією, різочка — як знак смиренності. Отримавши її дитина має зрозуміти, що вона зробила не так. Безумовно, різками ніхто нікого не бив.
— Тобто, коли дитина не слухається, ви пропонуєте дати різочку, нехай поставить її у куточок і думає, що зробила не так. Але у жодному разі не можна бити дитину?
— Абсолютно.
— А були у Вашому житті ситуації, коли Ви були безпорадним?
— Були. Одного разу до мене приходить хлопець. Він вчився тоді у класі сьомому чи восьмому. Якщо усі співали, танцювали, показували свої малюнки, то цей хлопець показував фокуси з картами. Я коли побачив, яка в нього моторика рук, як він викладає валети, пікові дами, потім – бах- з бороди витягає одну карту, з-під кожуха в мене витягає другу, третю. Кажу, дитино, та ти шулер! Схаменися. Дарую тобі різочку. І це буде перше попередження. Не бери ніколи карти в руки, бо то – зло. Проходить рік. Ця дитина приходить і каже: я вже в 9 класі, я став піаністом. І він мені як заграв. Кажу, Господь почув мої молитви.
— Святий Миколаю, тривалий час в Україні на Новий рік, чекали не Вас, а Діда Мороза. Як трапилося, що замість Вас до дітей приходив Дід Мороз?
— У далекому 1917 році, коли прийшли комуністи, вони вели величезну антицерковну пропаганду. І Святий Миколай, тобто я, був заборонений. Натомість радянська влада вигадала Діда Мороза. Якщо подивитися глибше, то Дід Мороз – це слов’янський персонаж і попередник Діда Мороза був злий дід, з великими кігтями і довгою бородою. Він ніколи в житті не носив подарунки, а протягом усього зимового часу ходив під вікнами. І в народі вважалося, якщо він до тебе озивається, а ти йому відповідаєш своє ім’я, він тебе забере.
— І заморозить?
— Так. Це такий персонаж негативний. З давньослов’янського фольклору.
У 20-ті роки Новий рік і Різдво взагалі ніхто не святкував. А Новий рік у радянському союзі почали святкувати лише у середині 30-х років. І от для того, аби чимось прикрасити тогочасну ялинку був вигаданий Дід Мороз.
Коли була радянська влада на нашій території, дуже багато віруючих людей потайки відзначали День Святого Миколая. І дуже багато дітей з віруючих сімей таємно, під подушками на День Святого Миколая отримували подарунки.
— А як відбулося Ваше офіційне повернення в Україну?
— А повернувся я на початку 1990-х років, коли Україна стала незалежною, коли українці повернулися до свого народного календаря. І це свято було визнано на державному рівні. І з того часу Святий Миколай гідно очолює різдвяно-новорічні свята.
І хочу сказати, що діти з усього світу пишуть Миколаю листи не лише напередодні Різдва, а протягом усього календарного року.
— Скажіть, про що діти Вам пишуть, що просять?
— Цього року дуже багато дітей написали мені з окупованих територій. У першу чергу, просять миру, здоров’я. Читаючи ці листи ловиш себе на думці, що наші діти дуже рано стають дорослими.
— Я впевнена, що багато дорослих теж хочуть замовити у вас якийсь подарунок, але ж ми соромимось, бо ми не діти.
— Не соромтеся. Святий Миколай паспорта ніколи не перевіряє. І для мене усі діти. Уявіть, якщо я народився у далекому четвертому столітті. То скільки років я маю? А у порівнянні з вашими 50, 60 – ви для мене, все одно, діти великої Землі.
— Що ви хочете нам усім тепер побажати?
— Святий Миколай віншує вас і всі ваші родини. Не самим собою, а з Господом Богом, з Ісусом рожденним, не сотворенним, з Божою матір’ю і з усіма святими, Аби вам уродило у полі зерном, удома – добром, на столі – пирогами, а в нашій українській хаті – переможними піснями!
— Дуже дякую Вам, Святий Миколаю. Чекаємо Вас на відкритті міської ялинки, ну і гостинців з вашої торбинки.
