Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Думав, що десь на Київщині ми і закінчимо наші життя».
Саме звідси евакуювали десятки тисяч цивільних з Приірпіння. Через цей міст проходили родини з дітьми, літні люди, ті, хто залишав дім із надією повернутися. Увесь світ бачив ці кадри.
Але щоб ця евакуація стала можливою, хтось мав залишитися. І тримати позиції поруч.
Серед тих, хто тримав оборону на Романівському мосту, — Микита Шатілін. Нині — депутат Ірпінської міської ради та начальник Управління з питань ветеранів.
До повномасштабного вторгнення уже мав бойовий досвід. Коли розпочалася велика війна, став на захист Київщини.
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Виконували завдання з евакуації населення, з оборони, мінування, розвезення боєприпасів, організації роботи блокпостів. Ніхто тоді не думав, чи буде тоді взагалі завтра. Жили одним днем. Задача була максимально врятувати цивільне населення».
А з 6 березня у складі 80-ї десантно-штурмової бригади Збройних Сил України Микита виконував бойові завдання на Романівському мосту.
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Ми забезпечували евакуацію і прикривали відхід цивільного населення. Ми бачимо там є можливість гарних вогневих позицій, з яких досить непоганий обзор. При обстрілах люди ховалися під мостом. Потім знову продовжували евакуацію».
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Багато було історій, які запамʼяталися. Багато було смертей. Запамʼяталася тоді така погана ситуація, коли влучанням ТРПГ-7В, загинула мати з маленькою дитиною».
Під постійними обстрілами Микита прикривав евакуацію мирного населення на двох позиціях.
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«На даху цієї вже відбудованої будівлі. У складі розрахунку ПЗРК «Ігла». Ми полювали на ворожі гелікоптери та ворожі винищувачі, які кожен ранок о 5, 4 ранку здійснювали масовані атаки на регіон».
Друга позиція — ліворуч від мосту.
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Там стояв бтр. Ми займали позиції згідно плану. Моя позиція була непогана. Укріплена. Я знаходився у низині, але я бачив повністю нижній берег, міг контролювати свій сектор. Вона була пристріляна».
Захисникам активно допомагали мешканці Романівки.
Микита Шатілін, ветеран російсько-української війни, депутат ІМР:
«Жили ми в місцевих мешканців, які нас годували поки вони не евакуювалися. Потім віддали ключі. Допомагали нам чим могли. Хочу підкреслити, що ірпінчани — досить героїчні люди».
24 лютого, коли ірпінці прокидалися від вибухів, журналіст і письменник Сергій Мартинюк, взяв свою рушницю і одним із перших став на захист Ірпеня.
Разом із побратимами він тримав оборону на всіх ключових позиціях. Зокрема, на блокпосту «Водоканал».
Сергій Мартинюк, оборонець Ірпеня, письменник:
«Сама оборона Романівського мосту відбувалася тут. Чому? Якщо б там побудували оборону, там більше б прилітало, і там загинуло більше цивільних».
Мінімальна кількість зброї та максимум рішучості — саме так добровольці стримували наступ російських військ.
Сергій Мартинюк, оборонець Ірпеня, письменник:
«Якщо і була зброя, автомат, два рожка автомата, 60 патронів. У карманах ще 60. І ти знав, що виходить колона танків, і ти всеодно стоїш».
Ще одним шляхом порятунку для мешканців регіону була ірпінська набережна.
Сергій Мартинюк, оборонець Ірпеня, письменник:
«По ірпінській набережній теж багато людей виходило. Так само і моя дружина. Але що робити кацапи? Вони з пересувного міномету, який грузився у такий бус. Вона проїжджала в обстрілювала. І коли люди виходили по цій набережній, спеціально йде два чоловіка, і по ним стріляють для того, щоб їх вбити».
Сьогодні, згадуючи ті важкі дні, смертельні бої та небезпечну евакуацію населення, Сергій Мартинюк згадує, що єдиним його порятунком – було почуття гумору.
Сергій Мартинюк, оборонець Ірпеня, письменник:
«Памʼятаю, як одній літній жінці, я допомагав перейти через місточок. Вона зупиняється і каже: «Почекай, я забула, чи закрила квартиру. Що мені робить? Вертатися?». Я кажу: «Не переживайте. Через три дні прийдете, усе перевірите. Ми всіх кацапів зараз перебʼємо».
Навіть під час контузії Сергій Мартинюк жартував.
Сергій Мартинюк, оборонець Ірпеня, письменник:
«Я не міг перейти через ці дві дошки. Мене всього шатало. Я не міг йти. Я стаю на карачки, і перелажу так ці дві дошки. Там уже далі мої хлопці мене підбирають і кажуть: «Письменник, ти чому навкарачки лазиш? Я кажу: «Не повірите! Гопака танцюю».
У ті темні дні Романівський міст став єдиним коридором, який працював в обидва боки. Ним евакуювалися ті, хто шукав порятунку. І ним же надходила вкрай необхідна допомога для тих, хто лишався у місті.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське обʼєднання «Незламні серця»:
«Намагалися допомогти людям. Заїжджали у двори, де люди ще не були евакуйовані. З бусів роздавали продукти, засоби гігієни, пальне, медицину».
На початку березня перші гуманітарні вантажі в Ірпінь завезли волонтери Ірпінського об’єднання «Незламні серця».
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське обʼєднання «Незламні серця»:
«Гуманітарну допомогу нам вдалося привезти ще 4 березня через Стоянку. Але потім такої можливості уже не було. Тому всю гуманітарну допомогу, яку ми передавали, вся вона проходила через Романівський міст».
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське обʼєднання «Незламні серця»:
«Була інформація, куди найближче можна підʼїхати. Ми привозили сюди засоби медицини, гігієни, тепловізійні приціли передавали для наших хлопців, військову амуніцію. І по можливості евакуювали людей».
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське обʼєднання «Незламні серця»:
«Завжди коли ми їхали на вантажних автомобілях, то брали стільці для того, щоб можна було евакуювати людей».
Романівський міст – місце, яке назавжди залишиться у пам’яті Ірпеня… Як символ порятунку, сили і ціни людського життя.
Руслан Легкий, очільник БФ «Ірпінське волонтерське обʼєднання «Незламні серця»:
«Тут знаходилися як цивільні, так і військові. Тому це символ нашої надії та памʼяті про кожного, хто загинув у цій клятій війні».
