Повернення в Ірпінь. Воєнна історія однієї ірпінської сім’ї (фото)

32

Напередодні Нового року в німецькому тижневику «NZZ Magazin» вийшла стаття, присвячена ірпінчанці Наталії Войтенко та її родині. Героїню цієї статті фотожурналіст Себастьян Бакхаус 5 березня сфотографував під час евакуації біля романівського мосту. Це фото облетіло весь світ. У грудні радниця Ірпінського міського голови з питань міжнародної співпраці Оксана Сулима допомогла Себастьяну розшукати Наталію Войтенко, і жінка погодилася зустрітись із німецькими журналістами. Публікуємо текст статті в перекладі Оксани Сулими.

Наталія Войтенко була серед тисяч людей, які намагалися втекти від російських ракет в Ірпені 5 березня. Фотограф Себастьян Бaкхаус сфотографував її в момент паніки. Тепер він знову зустрів пані Войтенко.

Втеча

Це було 5 березня 2022 року. Дев’ять днів війни, російська армія намагається взяти Київ. В Ірпені, передмісті на північному заході української столиці, безперестанку гуркочуть артилерійські гармати. Мешканці з ризиком для життя тікають у бік Києва. Під мостом через річку Ірпінь вони шукають тимчасового притулку від російських атак. 25 лютого українська армія знищила міст, щоб не дати нападникам наступати. Битва за Ірпінь триватиме цілий місяць. Українці переможуть, росіяни не візьмуть Київ і відійдуть.

Серед тих, хто втікав того дня з Ірпеня, була і Наталя Войтенко. Їй знадобилося півгодини, щоб запхати найнеобхідніше у валізу й остаточно наважитися. Зранку в її багатоквартирному будинку пропало світло та газ. Рішення 47-річної жінки вже було остаточним: вона повинна була втекти разом із сином Михайлом, молодшим із двох її дітей, до приходу росіян. Напередодні гелікоптери безперервно літали над околицями, ракети били по будинках, російські солдати переконували, що вони вже в Бучі, сусідньому з Ірпенем місті, де масово вбивають мирне населення. Від будинку Наталки до мосту через річку Ірпінь – три кілометри. Вона знаходить місце в машині, яка везе втікачів на міст. 18-річний Михайло йде пішки, з ним собака. Наталія першою долає аварійний міст. Коли вона піднялася на набережну з іншого боку річки, її побачив фотограф Себастьян Бакхауз. Він фіксує момент: розгублена жінка посеред війни, на обличчі якої написаний жах.

Порятунок

Тривожні хвилини для Наталії. Вона чекає свого сина Михайла, не впевнена, чи вдасться йому перетнути річку серед бою. І чекає Сашка, синового хрещеного, який обіцяв їх усіх забрати. «Не сідай в іншу машину, я їду. Я заберу вас там, на мосту, і відвезу до Києва, — сказав Саша по телефону. — Повірте мені, але дайте трохи часу». Наталія тримається за мобільний телефон, це вся її підтримка. Буквально через день у тому ж місці, по цей бік мосту, гине сім’я. Російський артилерійський снаряд влучає в матір, двох її дітей і чоловіка з сусідньої церкви, який намагався допомогти їм сховатися з їхнім багажем.

Ось прийшов Саша. Наталія плаче і обіймає кума. За кілька хвилин приходить і її син. Ситуація на мосту стає ще більш критичною. На Ірпінь прямує російська колона, українська армія веде бої. Мостовий перехід стає невралгічною точкою. Саша забирає Наталію і Михайла в машину і їде до Києва.

Сім’я

До центру Києва всього півгодини їзди від Ірпеня. Дорогою до міста родина забирає батька – Віктора. Він працював у військовій частині й у перший день війни, 24 лютого, записався в армію. Він довго не роздумував. Як колишній водій, Віктор був упевнений, що стане корисним для військових. Усі разом їдуть до Гліба, старшого сина. 22-річний хлопець теж військовий і має квартиру в Києві.

Усю весну родина живе разом. З вікна квартири в київській висотці вони можуть спостерігати за вибухами і клубами диму під час боїв в Ірпені. Це буде останнє возз’єднання родини Войтенків. У червні Віктора та його підрозділ перекидають на східний фронт. 4 серпня в боях за місто Ізюм він загинув. Наталії подзвонив тоді його товариш і повідомив про це. Поховали Віктора в Ірпені. Над його могилою, як і над усіма загиблими, майорить синьо-жовтий прапор України. Найважче, згадує Наталія, було повідомити батькам Віктора про його смерть. Він був їхнім єдиним сином.

Повернення

Себастьян Бакхауз, німецький військовий фотограф, зміг знайти Наталію лише через кілька місяців після тієї короткої зустрічі на мосту в Ірпені. Під час зустрічі в кафе 18 грудня жінка розповідає йому про своє життя після евакуації. У червні вона повернулася в Ірпінь, жила з Михайлом у старій квартирі, а також поновилася на роботі: Наталія – музична керівниця у двох ірпінських дитсадках – державному та приватному. Вона грає на піаніно. Але повернення до старого життя короткочасне. Зі смертю Віктора, її чоловіка, все змінилося. Восени Наталія повернулася до Києва, де зараз живе з синами. У квартиру в Ірпені вона приїжджає лише перевіряти. Постачання електроенергії, води та газу в передмісті відбувається ще з більшими перебоями, ніж у Києві. А тут ще й міст. Кожного разу, коли вона їде зі столиці на роботу в дитсадок на тому березі річки, їй доводиться думати про день втечі. Вона повертається до зруйнованого мосту з Бакхаусом. Машини їздять через тимчасовий переїзд поруч.

Надія

Зараз ця війна триває понад 300 днів. Вона зорала життя Наталії Войтенко, як і мільйонів інших українців, залишивши по собі борозни, які ніколи не зникнуть. Але Наталію, яку фотограф Бакхауз своїм портретом зробив однією з ікон цієї війни, неможливо перемогти. Україна буде відбудована і стане навіть кращою, ніж до 24 лютого, дня початку війни, прогнозує вона. Як і багато інших, вона черпає свою силу в згуртованості суспільства. «Тільки після цього вторгнення ми зрозуміли, наскільки прекрасна наша країна». Звичайно, найбільше її бажання — щоб війна якнайшвидше закінчилася. Наталія не вірить, що її синам теж доведеться піти на фронт. Закон виключає це у випадку, коли загинули члени сім’ї. «Життя продовжується. Я вчуся жити без чоловіка, наші сини вчаться жити без батька». Віктор помер, але втіха одна: «Мій старший син обличчям схожий на батька, — каже Наталя, — схожий на нього і зовнішністю, і характером».

Себастьян Бакхауз (фото, дослідження)
Маркус Бернат (текст)

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!
300x300