Розмова у 8-й день карантину з ученим, дослідником, винахідником (більше ніж 100 зареєстрованих патентів у різноманітних країнах), а також публіцистом і поетом-пародистом Ігорем Криштафовичем.
— Ігорю Олексійовичу, як вам цей коронавірусний rock’n’roll, який наразі змінює всю планету?..
— Як вам сказати… Розумієте, у мене є величезний досвід роботи з очищувачами повітря. І оскільки я цим займаюсь професійно, то мені доводилося чистити повітря не лише від пилу, а й від мікроорганізмів. Тому протягом останніх років двадцяти я дуже щільно працював з мікробіологами з України, Росії, Китаю та США.
— Wow! Це ж те, що треба!
— Так. До того ж, ми досліджували всі види мікроорганізмів, починаючи від найменших, якими є віруси, і завершуючи найбільшими, яких знищити найскладніше – це палички Коха (туберкульозні бактерії). Всі вони відрізняються своєю живучістю і розмірами. І кожен по-різному реагує на всілякі намагання їх позбутися.
— От, саме позбутися, то… як позбутися цих мікроорганізмів?
— Справа в тому, що існують різноманітні способи очищення повітря від так званих патогенів (це всі види мікроорганізмів: і віруси, і бактерії).
— Якщо ви не проти, ми розмістимо посилання на відеолекцію, де ви розповідаєте про те, яким повітрям ми дихаємо, а також про способи його очистки.
— Звичайно.
— Але ж пристрої, які вбивають ці самі мікроорганізми, зовсім недешеві. І не всі таке собі можуть дозволити.
— Так, вони коштують грошей, але це гарна інвестиція у власне здоров’я. Відомо, що брудне повітря забирає у середньостатистичного жителя Землі до двох років життя. Уявіть собі, що ви досягли похилого віку і знаєте, що жити вам залишилось лічені місяці. А якби попіклувалися про повітря у вашій квартирі або офісі чотири десятиліття тому, могли б ще радіти життю зо два роки.
— І все-таки, що тоді робити тим, хто не має таких коштів на подібну інвестицію вже зараз?
— У нагоді стануть традиційні методи, як-от провітрювання приміщення, вологе прибирання, щоби не було пилу, і, звичайно, дотримання особистої гігієни. Особливо це стосується людей похилого віку, наприклад, чоловіків, які втратили дружину і трошки запустили себе і свою оселю. Щодо масок. Зрозумійте, що маска захищає на якийсь час, а далі починає вам шкодити. Коли намокає, то ви буквально носите на обличчі інкубатор цих самих вірусів. Тобто все погане, що зосередилося в організмі, накопичується саме на цій марлі, або іншій тканині, і повертається назад у ваш організм. І замість того, щоб видихнути і вдихнути свіже повітря, людина вдихає оту гидоту, яка накопичується на масці.
— Як ви особисто ставитесь до карантинного режиму і як мінімум двотижневого сидіння вдома?
— Якщо говорити про ультрафіолетові дезактиватори бактерій, то найкращий з них – це сонце. Найдешевший та найдоступніший. Знову ж таки, люди можуть сидіти вдома, сподіваючись, що це корисно. Але ж на дворі – сонце. І, звичайно, краще вийти погуляти в парку або в лісі на сонці, і тоді ви також оздоровитесь. А ваш одяг позбудеться вірусів. Бо коронавірус дуже швидко деактивується саме від ультрафіолету, в тому числі й від сонячного. Єдине, що треба робити обов’язково – це тримати дистанцію. Це важливо. І я от помітив, коли іноді гуляю в лісі — коли зустрічаєш когось зараз, то людина вже інстинктивно дистанціюється. Якось швидко у людей виробився цей рефлекс.
— Невже почали цінувати і поважати особистий простір?
— Це насправді дуже важливо, тому що у нас його чомусь не поважають. В Америці, наприклад, це вже правило (Ігор Криштафович 24 роки прожив у Сієтлі, а зараз мешкає в Ірпені). Це в крові – дотримуватися особистого простору, там це називається privacy. У Китаї – інша ментальність. Люди дуже щільно знаходяться одне біля одного і не відчувають жодного дискомфорту. У нас – десь середина. Ну, а зараз, як кажуть, «у цей важкий час ми повинні згуртуватися й триматися якомога далі одне від одного». Але головне, що необхідно для того, аби не заразитися — це високий імунітет.
А імунітет, у першу чергу, залежить від настрою і стану здоров’я. Але яке може бути здоров’я, якщо місто закрите, а ви позбавлені свободи пересування? Люди не працюють, багато хто втратив кошти для існування. І всі починають економити на харчуванні, на ліках. І настрій псується. Все це разом знижує імунітет, а він набагато важливіший за всі ліки світу. Головне все ж зберігати оптимізм, гарний настрій та не економити на здоров’ї.
— Я от вас слухаю і думаю, чому людей так легко збити з пантелику, змусити панікувати, повірити у щось?
— Ну, люди схильні вірити у всілякі там кошмари, «кінці світу», теорію змови тощо. І коли я, наприклад, публікую в тому ж FB якийсь матеріал, то дуже багато людей починають зі мною сперечатися і відстоювати думку, яку їм уже хтось нав’язав. Причому невідомо хто. А коли людям щось втовкмачують, як це роблять ті ж самі ЗМІ, то люди починають сприймати це, як свою власну думку, і відстоювати її люто. І більшість із них просто не в змозі подивитись на щось свіжими й незамиленими очима. Цього, на жаль, більшості не вистачає.
— До речі, як вам поведінка українського народу під час карантину?
— Знаєте, я приємно здивований. Бо, наприклад, у тій самій Америці відбувається якесь божевілля з туалетним папером і продуктами. Мої друзі з Сієтлу кажуть, що в маркетах усе просто змітають, причому роблять це переважно індуси та китайці. Та й корінні американці не пасуть задніх. Так, загальний менталітет українського народу залишає бажати кращого, але українці більш гідно себе поводять зараз, ніж ті самі американці чи європейці. Ми якось починаємо ставати і відчувати себе людьми.
— Карантин допоміг чи війна? Чи все разом?..
— Мені здається, у нас виробилася якась повага до себе; можливо, стійкість. Знак якості. Я цим приємно шокований. Дуже сильно. Я ж, коли повертався в Україну, не знав, із чим мені доведеться зіткнутися, тому що прожив тут усе життя, і в мене були певні сумніви щодо менталітету. А тут моя думка просто перевернулася догори дригом.
— І моє улюблене запитання на часі. Якби ви винаходили якийсь вірус у лабораторії для людства, то який саме?..
— Хм… Попереджаю, що відповідь не буде короткою. Адже окрім «Теорії гумору» я написав ще й книжку з біологічної еволюції. І до цієї роботи ставлюсь дуже серйозно. Так от, моя теорія чи гіпотеза приводить до того, що людство, як біологічний вид у Біосфері, себе вичерпало. І Біосфера просто винайде новий вид живого, який буде перевершувати людство, як ми, наприклад, перевершуємо шимпанзе. У мене є чотири сценарії розвитку майбутнього. Тож якщо Біосфера нас здихається (і за доволі короткий проміжок часу), то скоріше за все — за допомогою якоїсь бактерії або вірусу, до яких ми не готові.
— Але це не коронавірус!?
— Ні, це не коронавірус.
— Слава Богу!
— Але справа в тому, що ми самі ж створили проти себе зброю. Винайшли антибіотики. А бактерії до них швидко пристосовуються. І наразі вже є такі бактерії, які не бере жоден антибіотик. Так, нові антибіотики можна буде винайти, але на це піде років із десять. А якщо розгорнеться нова «бубонна чума», а чума забирає більш ніж 90% населення, то ми всі, без сумніву, можемо загинути.
Тому знищити нас не важко. І я маю підстави гадати, що це наступить досить скоро. Тому коли цей вірус сколихнув нас, мене почали запитувати: «Це що, те саме, про що ти писав?». Ні, ще ні.
— Лише попередження?
— Але ж ми не слухаємо попереджень…
— Тоді давайте завершимо на якійсь позитивній ноті. А саме… як краще померти людству?
— Це якраз не страшно і не боляче. Справа в тому, що Біосфера – це єдиний організм, як і людина. Ви знаєте, що сім мільярдів клітин вашого організму щодня вмирає і сім мільярдів народжується. Але ви ж не плачете за кожною з них?.. Ви знаєте, що стара клітина поступається місцем новій. Тому якщо людство зрозуміє, що воно є лише частиною цього величного організму Біосфери, то й ніякої смерті нема. Ми всі є інформаційною складовою цієї Біосфери. Тому після смерті наша інформаційна складова залишається в ній. А якщо по-жлобськи чіплятися за життя і кричати, що ми ж людство! Ми ж маємо вижити!!! Та на фіга ми такі потрібні? Тварини, які таку планету зіпсували, згубили??? Звільняйте її скоріш і робіть щось краще. Гусінь же не проти стати метеликом? Так і ми.
— Так і ми… Піду по крила. Дякую за розмову. І… щасливого карантину!
— Дякую, і вам.
Розмовляв Василь Чернявський
