В Ірпені демонтують дві багатоповерхівки на вулиці Северинівській (відео)
20 Apr 13:13, 2023
В Ірпені продовжують усувати наслідки російської агресії. Після Великодніх свят у найбільш постраждалому мікрорайоні міста — СМУ, на вулиці Северинівській, почали демонтаж двох зруйнованих будинків. Роботи триватимуть протягом місяця.
Оксана Нечитайло, депутатка Ірпінської міської ради:
«Ці два будинки, вони зберігали таку тінь привида, цього мікрорайону, який хоче вже знову жити. Адже мешканці повернулися, вони хочуть жити в нових будинках».
За результатами експертизи, ці багатоповерхівки не підлягають відновленню. Тож будівельники активно демонтують зруйновані конструкції, щоб у майбутньому тут звели нові будинки.
Андрій Кравчук, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Ми рухаємося в напрямку проєктування. Спочатку дивимося по вимогах всіх державних будівельних норм, які будинки ми тут можемо посадити, щоб забезпечити всіх мешканців квартир, які до цього тут жили, відповідними квадратними метрами. Щоб вони вже відповідали всім стандартам якості й були сучасними і модерновими».
Головний виклик, що чекає на будівельників під час знесення будинку номер 158, — це збереження графіті всесвітньовідомого вуличного художника Бенксі. Гімнастка, яка стоїть на отворі від снаряда, з’явилася на стіні зруйнованого будинку восени минулого року.
Андрій Кравчук, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Саме через Бенксі половину будинку по вулиці Северинівська, 158 будуть розбирати вручну, щоб зберегти сам малюнок. Ми звичайно його збережемо, можливо, тут на території недалеко від цих будинків в майбутньому буде розміщено невеликий меморіал або скульптура з цим малюнком».
Окрім будівельників, управлінців та звичайних перехожих на знесення будинку дивились і його мешканці.
Тетяна Радчук, мешканка будинку №158:
«Наразі зараз стримуюсь, щоб не розплакатись. І, чомусь, таке на серці відчуття, що життя закінчено, і така на думці пісня гурту «Один в каноє» «У мене немає дому». От чогось вона мені зараз засіла в серці. Але я сподіваюсь, що, знаєте, все, що ламається — воно має відбудовуватися. Має бути щось нове. Тому ми сподіваємося на те, що нас почують, побачать і не залишать нас безхатьками».
