Лариса працює психологом у садочку. Але її душа — в акторстві. Зараз пані Лариса грає у форум-виставі «Верблюд». Головна тема спектаклю – втома. Як зазначає героїня, їй ця тема дуже близька.
Лариса Михайленко, акторка форум-вистави «Верблюд»:
«Військовий син, я за нього переживаю. Тому що дуже багато обовʼязків маю, і дуже хочу відпочити іноді. Але оці обовʼязки вони не дають цього зробити. Це теж якась частина мого життя».
Відчуває втому – не тільки Лариса. Її переживання розділяють й інші актори.
Стас Лосєв, актор форум-вистави «Верблюд»:
«У людини дуже багато якихось не прояснених потреб, і від цього йдуть якісь зобовʼязання, які на неї навалюються. Вона не може прояснити, які потреби її, а які потреби навʼязані. І тому вона на себе навалює все, і це призводить до виснаження».
Форум-виставу «Верблюд» презентували в Ірпінській публічній бібліотеці. Усі актори – непрофесійні. Вони входять до складу відкритої акторської групи «Про що мовчать сосни Ірпеня?». Її учасники щочетверга збираються на репетиції.
Про сенс такої творчості та незвичну назву групи розповідає її ініціаторка — Аня На.
Аня На, джокерка (ведуча) театру пригноблених, співзасновниця школи театру пригноблених:
«Запрошувати людей прямо говорити про те, що їх турбує, це може бути не надто безпечно. А зробити це знову ж таки через метафору, про сосни, які були свідкинями того, що відбуваються обстріли, гинуть люди, катування, ґвалтування, і купа інших страшних речей. Але водночас були свідкинями того, що люди цілуються, роблять пропозиції, зустрічаються, народжують».
Цей формат називається форум-театр. Це частина «Театру пригноблених». У ньому актори грають про себе, про власне життя. В Ірпені це не перша така вистава.
Вікторія Скалєва, акторка форум-вистави «Верблюд»:
«Ми підіймаємо такі якісь соціальні теми, де глядачі потім мають можливість замінити героїню, або когось, і зіграти свою якусь життєву ситуацію, або допомогти вирішити проблему, яка от є. Таким чином цей форум-театр він створює діалог».
Людмила, учасниця форум-вистави «Верблюд»:
«Такий елемент самопізнання. Щиро вдячна аматорському театру за те, що мала можливість і прийняти участь у виставі, подивитися на себе трішки збоку; на свою поведінку, яка я буваю, якою я можу бути, програти різні ситуації. Дуже цікавий такий життєвий досвід. Тому якщо у вас буде можливість долучитися до такого театру, дуже раджу».
