Її звати Тетяна. Вона волонтерка, уже майже три роки плете маскувальні сітки для захисників. Жінка – переселенка з Соледарської громади. Усе життя пропрацювала на підприємстві «Артемсіль». Та після початку повномасштабного вторгнення змушена була залишити рідну домівку.
Тетяна Сокол, переселенка:
«Ми все життя з чоловіком пропрацювали на «Артемсіль». Наше підприємство розбите, і шахта розбита, і дома побиті. Ми виїхали у серпні 2022 року, переїхали сюди в Ірпінь, у нас тут діти жили».
Нині в Ірпені мешкає близько 24 000 переселенців.
Для багатьох із них це місто стало новим домом. Після втрат, переїздів, тимчасових зупинок — тут зʼявилася надія на спокій.
Ольга, переселенка:
«Дім був розбитий. Вже туди повертатися не можна. Виїхали у Львів, потім у Полтаву, там було майже 2 роки. А тепер в Ірпені. Сподобалося в місті, і переїхали».
Лідія, переселенка:
«Город красивий, зелений. От у нас Херсонщина. Вона більш така сонячна, але зелені мало. А тут дуже багато зелені, повітря хороше, і люди всі хороші, добрі».
Щороку в Ірпені з нагоди Всесвітнього дня біженціворганізовують різноманітні тематичні заходи. Цього разу зібралися у парку «Незнайка». Ініціатором виступає благодійна організація «Фундація добрих справ» за підтримки відділу культури Ірпінської міської ради.
Надія Філімонова, голова БО «Фундація добрих справ»:
«Проводимо щороку такі заходи для того, щоб проінформувати переселенців Приірпіння, максимально дати їм інформацію про різні фонди, організації, проєкти, які є для них. Тобто зібрати в одному місці максимально корисну інформацію для них».
Для дорослих і дітей тут підготували насиченусвяткову програму — з частуванням борщем ісмаколиками, а також із різноманітними активностями.
Наприклад, виготовлення ляльки-мотанки. Це – не просто іграшка. Це – оберіг, який несе у собі силу давніх традицій. Ірпінська майстриня Оля Єрьомінане лише навчає дітей створювати мотанки, а й розповідає про їхню символіку та призначення.
Оля Єрьоміна, ірпінська майстриня:
«Вони були як обереги, могли бути як лялька—мотанка для діточок, просто як іграшка. Інколи навіть, була така традиція, що давали їх жінкам, котрі не могли завагітніти, щоб вони завагітніли».
А це — Олексій, волонтер «Фундації добрих справ». Сьогодні він перетворює звичайний тубус на витвір мистецтва, який допоможе зібрати кошти на необхідне для військових.
Олексій, волонтер БО «Фундація добрих справ»:
«Ми вирішили розмалювати тубус, у якому щось лежало цікаве. І потім ми його через сторінку фундації виставимо, можливо, хтось його купить за донат. Бо ми збираємо на акумулятори для рацій».
На інших локаціях діти сміялися з аніматорами, збирали їстівні букети, малювали. А дорослі – плели маскувальні сітки, працювали з психологом і робили«Маки» для прикрас.
Учасники заходу переконані: такі зустрічі не лише для розваг. Вони — про підтримку, спілкування і відчуття, що ти не один.
Христина, переселенка:
«Обʼєднують людей. Тут можна поспілкуватися, знайти знайомих, яких ти там може й не бачив, але вони рідні, свої, за душею, за покликом».
А ще тут можна сміливо вголос сказати про те, про що мрієш.
Лідія, переселенка:
«Щоб закінчилася війна. Щоб всі порозʼїжджалисяпо своїх домах. Зустрілися сімʼї, зустрілися рідні і близькі. Так хочеться уже».
