В Ірпінському ліцеї №3 відкрили меморіальні дошки ще двом Героям (відео)

Ірпінський ліцей №3. Місце, де перетнулися долі двох хоробрих і відданих Україні чоловіків — Богдана Іванова та Миколи Шурабури.

Сьогодні тут, на стінах рідного ліцею, відкрили меморіальні дошки на їхню честь.

Миколі Шурабурі назавжди 42. Він пішов добровольцем у перший день повномасштабного вторгнення. А вже 26 лютого 22 року загинув у бою на Великій кільцевій до Пущі Водиці. Їхню групу атакувала ворожа ДРГ.

Наталія, сестра загиблого Захисника Миколи Шурабури:

«Я більше не знаю людини в своєму оточенні і взагалі, яка зупинялася і читала кожну дошку, на кожному будинку в кожному місті України. Тому відкриття дошки в його честь дуже символічне. Він завжди казав «дві хвилини з мого часу це мінімум з того, що може віддати людина іншій людині, яка щось створила для історії».

Богдану Іванову — назавжди 26. Він служив у 60-й окремій механізованій Інгулецькій бригаді. Воював на Донеччині. Згодом став оператором дронів. 12 вересня 2025 року загинув поблизу Зарічного під час стрілецького бою.

Ольга, мама загиблого Захисника Богдана Іванова:

«Я дякую всім присутнім, хто прийшов вшанувати памʼять мого сина, Богдана. Він був дуже добрим, сміливим, відкритим. Душа компанії. Теж пішов захищати нашу країну, не думаючи ні про що. Він був дуже відданим. Дуже любив наш Ірпінь, нашу країну».

Миколі Шурабурі та Богдану Іванову присвоєно звання «Почесний громадянин Ірпеня» (посмертно). Їхні імена назавжди в історії міста і в нашій пам’яті.

Валентина Павлівна, вчителька загиблих Захисників Миколи Шурабури та Богдана Іванова:

«Ці дошки нам будуть постійно нагадувати про наших дітей. Але я хочу сказати, що не всі дошки тут. Бо є ще учні, які загинули. Я думаю, що їх дошка теж обов’язково буде висіти. Тому коли молодь буде проходити, ми ж часто тут буваємо. Особливо ви діти, не забувайте те, що в такі дні особливо, треба згадувати про наших хлопців».

Олександр Пащинський, перший заступник Ірпінського міського голови:

«Україна платить дуже велику ціну за нашу свободу та незалежність. А наші Герої віддали найцінніше, що в них було — своє життя. Життя за своїх батьків, за свої родини, за наше місто та за нашу Україну. Ми маємо не тільки памʼятати і шанувати наших Героїв. Але і жити так, щоб їхня втрата була не марною».