В ірпінському ліцеї «Мрія» відкрили меморіальні дошки чотирьом захисникам України (відео)

Євгенія Антонюк, керівниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Вони повернулися в металі. Віталій, Антон, Андрій, Віктор. У строю разом з Володимиром, Дмитром та багатьма іншими хлопцями, які мали би повернутися додому зовсім інакше».

В Ірпінському ліцеї «Мрія» відкрили ще чотири меморіальні дошки захисникам Ірпеня та України — Віталію Поповичу, Антону Пустовіту, Андрію Трохименку та Віктору Дерзському. В очах батьків — сльози і невимовний біль. Вони прийшли до своїх синів, які тепер назавжди залишаться не лише в родинній пам’яті, а й в історії рідного Ірпеня.

Олександр Пащинський, перший заступник Ірпінського міського голови:

«Це прості хлопці, які народилися у нашій громаді, у місті Ірпінь. Які навчалися у школі №17, які працювали у нашому місті, які виховували дітей теж у нашому місті. Та коли прийшла війна, вони самовіддано взяли до рук зброю і стали на захист нашої громади та нашої країни. Ми маємо не тільки пам’ятати та шанувати пам’ять наших героїв, але і жити так, щоб їхня втрата була не марна».

Троє з цих мужніх чоловіків у ліцеї началися. А Віктор Дерзський тут працював. 

Галина, дружина побратима Віктора Дерзського:

«Вони з моїм чоловіком подружилися під час оборони Ірпеня. Потім разом служили в розвідбатальйоні. Знаю Віктора зі слів свого чоловіка. Віктор був тим, як казав мій Саша, з ким завжди не страшно і він завжди був згідним іти з ним в розвідку».

У розвідку можна було йти з кожним із них. Є вчителі, які  пам’ятають захисників ще юними хлопчиками. Кажуть, вже тоді не сумнівалися, що виростуть гідними людьми.

Валентина Шпиг, вчителька історії ірпінського ліцею «Мрія»:

«Знаю усіх. Пам’ятаю, де сиділи, хто класні керівники. Це були прості діти, людяні, веселі, ніби поспішали жити, в усьому брали участь. Вони не були медалістами, не були відмінниками, але людяність була закладена їхніми батьками. І ми їм дякуємо сьогодні, низько вклоняємося батькам, за те, що вони дають нам сьогодні жити, навчатися і працювати».

Подвір’я ліцею заповнене нинішніми учнями і вчителями. Вони дивляться на портрети вже не хлопчиків, а героїв, застиглих в холодному металі, вдивляються в очі захисників, які стали прикладом патріотизму та вічними янголами-охоронцями рідного закладу.

Володимир Пархонюк, керівник КУ «Ветеранський простір»:

«Коли ви проходите біля цих дощок, дивіться в очі хлопцям, кажіть «дякую». Не забувайте той подвиг і ту жертву, яку вони віддали заради нас. Це дуже важливо для батьків, це важливо для нас, для побратимів. Це важливо для нашого суспільства».