День Соборності відзначають в Україні з 1999 року в пам’ять про проголошення Акту Злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки. Але ще задовго до офіційного встановлення свята українці розуміли важливість єдності народу і 21 січня 1990 року організували перший «живий ланцюг» між Києвом, Львовом та Івано-Франківськом. Він став символом єдності людей зі східних і західних земель України. Чи брали ірпінці участь у «живому ланцюгу» 1990 року та які емоції та думки панували між людьми – у прямій мові депутата Ірпінської міської ради трьох скликань, колишнього селищного голови Коцюбинського (2002—2006 рр.), а зараз заступника директора КПП «Теплоенергопостач» Василя Пікулика:

«Я добре пам’ятаю цей день. Десь така сама й погода була. Підготовка до цього (“живого ланцюга”) велася активістами Народного Руху, а центр його був саме в Ірпінському регіоні. Я тоді був завідувачем відділу пропаганди й агітації Ірпінського міськкому партії. Ми організували транспорт; хто бажав — сіли в автобус, виїхали на трасу, постояли разом із нашими людьми. Людей було дуже багато, з прапорами, такий підйом був! Був дійсно живий ланцюг, стояли на відстані найбільше півтора метра один від одного. І рухівці, і комуністи стояли в одному ланцюзі й вітали це свято. Піднесення було національне, щось особливе, незвичайне — не традиційне, стандартне, а щось нове, такого ще робили. Цікаво було. Але ще сумніви певні були: чи це назавжди так буде, чи ні. Тому що ще існувала центральна партійна влада, ще Радянський Союз існував, ще Україна несамостійною була. А сьогодні пишаюся, що я дожив до цього часу, коли весь народ це відзначає, і я був свідком і учасником тих подій».

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джер�