Візерунки на полотні та дереві: в ірпінському музеї виставили унікальні експозиції (відео)

Візерунки на полотні та візерунки на дереві. З нагоди Дня вишиванки і Дня музеїв в Ірпінському історико-краєзнавчому музеї для відвідувачів приготували дві унікальні експозиції. Перша – це автентичні вишиванки. Ось ці сорочки пошиті із натурального домотканого полотна з конопель. Візерунки на них здебільшого геометричні. Саме такі найчастіше вишивали українські жінки наприкінці ХІХ століття.

Віталій Коваленко, заступник начальника відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Ми показуємо сорочки Полтавщини. Це – з моєї особистої колекції та з колекції гарного друга нашого музею Катерини Штепи – це етнографиня з Полтавщини. І ми представляємо тут настил, обманку, славнозвісне полтавське вирізування – довбанка, казали в народі. І відповідно всі сорочки пошиті вручну».

Подивитися на старовинні вишиванки настоятель ірпінського храму Різдва Пресвятої Богородиці Мирослав Латинник прийшов із вишиваним елементом священницького одягу. І не звичайним, а таким, за який колись переслідували.

Мирослав Латинник, настоятель храму Різдва Пресвятої Богородиці УГКЦ:

«І саме цей священничий одяг, який називається епітрахиль, він також вишитий такими гарними нашими кольорами, а особливо кольорами нашого національного прапору. Цей епітрахиль був вишитий у часи підпілля Української греко-католицької церкви. Це був епітрахиль підпільного священника отця-васильянина отця Маркіяна Когута».

Поруч із сорочками, вкритими візерунками, в ірпінському музеї – експозиція унікальних карнизів. Цей витончений елемент декору із самої Диканьки. Щонайменше 120 років тому вони прикрашали одну з кімнат легендарного, на жаль, вже зруйнованого, палацу Кочубеїв. Але вже близько 30 років ці карнизи зберігаються у фонді музею Ірпеня.

Віталій Коваленко, заступник начальника відділу культури, національностей та релігій ІМР:

«Ці карнизи потрапили до нашого музею після смерті Бориса Піаніди на початку 90-х років. Історія дуже цікава, тому що його мама Ксенія була донькою козака і в молоді роки вона була нянею у останнього власника маєту Кочубеїв у славнозвісній Диканці. І сталося так, що під час революції 1917-18 років сам палац був розграбований, і, коли палац руйнували, Ксенії Піаніді вдалося врятувати два карнизи».

Карнизи з палацу Кочубеїв виконані із цільного шматка дерева та інкрустовані натуральним перламутром. Хто автор цієї ювелірної роботи – невідомо.

Ольга Руденко, відвідувачка музею:

«Ну що я хочу сказати, це просто мистецтво, неймовірне! Тут така мозаїка… я не знаю… сучасні митці можуть позаздрити такій мозаїці».

Помилуватися унікальними вишиванками та карнизами відвідувачі музею можуть ще протягом тижня. Оскільки Міністерство культури рекомендує на час війни ховати цінні експонати, кочубеївські карнизи повернуть у сховище музейного фонду.