Власником пафосного ресторану «Яхта» на Вишгородщині виявився скандальний одеський бізнесмен

Власник ресторану «Яхта», що у Вишгородському районі, відомий ресторатор Андрій Зарічанський дружить з нардепом-утікачем Артемом Дмитруком, любить «русскій мір» і одружений на громадянці росії.

Про це повідомляє інформаційний портал «Моя Київщина» із покликанням на матеріали статті Lenta.UA.

Одеситам добре знайоме прізвище Андрія Зарічанського. Його ресторани «Облака», «Риба», «ЖариМ’ясо», «Яхта» та інші розташовані на чорноморському узбережжі Одеси або в центральній частині міста. На воістину золотій за своєю вартістю землі. Жителям столиці та столичного регіону прізвище цього бізнесмена малознайоме, а от його ресторани та зони відпочинку «Яхта» на Оболоні, а також у Вишгородщині знають краще. Особливо любителі відтягнутися по повній із тугими гаманцями.

Нині Андрій Андрійович – волонтер, фотографується у вишиванці, на людях спілкується українською. Протягом повномасштабного вторгнення у ЗМІ було кілька його інтерв’ю піарного змісту про допомогу ЗСУ. А який же насправді пан Зарічанський?

Інара з Сахаліну, «слуга»-розстрига в друзях та московські попи

Власника одеського ресторану «Яхта» публіка знає, як успішну людину, мецената, перспективного політика. З останнім узагалі цікаво. Зарічанський у 2019 році на виборах підтримував Володимира Зеленського. Під місцеві вибори 2020 року запустили «качку», що ресторатора можуть призначити керувати Одещиною або він балотуватиметься в мери міста. Не сталося ні того, ні іншого, але імідж «особи, наближеної до імператора», в чиєму ресторані «Риба» обідав сам Зеленський, спрацював як приманка для клієнтів.

За кампанією розкрутки чоловіка стоїть його дружина Інара Зарічанська. Незвичне для наших широт ім’я. Вона – громадянка країни-терористки, уродженка Сахаліну. В одному з довоєнних інтерв’ю Зарічанські розповідали, як познайомилися в Росії. Романтична така історія. В якої було продовження. Одружилися вони у березні 2003 року у Вологді, а коли Андрій Андрійович повернувся додому з дружиною-росіянкою, вона за роки проживання в Україні наше громадянство не отримала. Мабуть, не дуже й хотіла.

Окрім позитивних новин про ресторатора та його заклади для боротьби з конкурентами діяв Телеграм-канал «Робін Гуд по-одеськи». Співвласником «зливного бачка» був нардеп Артем Дмитрук. Той самий, який утік з України і в червні потрапив під санкції. Із ним Зарічанського поєднує дружба, бізнес (ресторатор фінансував Дмитрука і той відпрацьовував гроші, захищаючи його інтереси) і російська церква.

До втечі за кордон, Дмитрук разом із родиною Зарічанських щонеділі відвідував службу в Успенському чоловічому монастирі, після неї в тому ж складі – митрополита Одеського та Ізмаїльського Агафангела, знаного українофоба. Цей провідник «русского міра» неодноразово публічно нахвалював Зарічанського. 

Збирач компромату. Чому гості «Яхти» і «Риби» мають жити, оглядаючись

Чому ж, зважаючи на вищенаведене, Зарічанський досі залишається поза увагою спецслужб? Версія перша: він має компромат на багатьох важливих персон. Компромат буває всіляким – від переписки в соцмережах в особистому телефоні до відео, як поводяться клієнти на підпитку. Про що балакають, які сексуальні інстинкти проявляють. Коли клієнти статусні, ціна «зливу» зростає у рази. Простіше кажучи, правоохоронці, копнувши під Зарічанського, бояться вийти на себе. Або ж інший варіант – власник «Яхти», якого тримають за причинне місце зв’язками з Дмитруком, сам усе зливає кому треба. Про кожного прокурора, суддю, генерала, які заходять до розпіарених ресторанів Зарічанського.

А заходить чимало такого контингенту. Та ще й компаніями. Бо Андрій Андрійович для VIP-персон робить хороші знижки на їжу та алкоголь. Серед його клієнтів неодноразово бачили людей, чиї ПІП дивовижним чином збігаються з ПІП генерала Івана Свиди, колишнього начальника Генштабу ЗСУ (листопад 2009 року – травень 2010-го), його сина, заступника голови Одеського окружного адміністративного суду Леоніда Свиди. Начальника відділу Управління стратегічних розслідувань в Одеській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції Сергія Капіци, екс-голови Одещини, нині нардепа від забороненої ОПЗЖ Миколи Скорика, колишнього керівника Одеської митниці, директора Спецлабораторії з питань експертизи та досліджень Держмитслужби Юрія Чердинцева, керівника Малиновської окружної прокуратури Одеси Геннадія Фуртата. А ще — колишнього воєнкома Одеської області Євгена Борисова, якого вигнали з роботи за корупцію, судді Київського райсуду Одеси Юлії Федулеєвої і багатьох інших. Їли-пили в закладах харчування Зарічанського міністри і чиновники рангами нижче. Якщо про перелічених осіб відомо, то і про всіх інших може бути відео чи фото. Плюс до тих «подвигів», які можна знайти у відкритих джерелах.

Друга версія, чому Зарічанського не чіпають – рука руку миє. Приміром, знайомства з генералами – це бронь для працівників. Та і сам ресторатор уникає мобілізації. Знайомства з високими чинами в поліції – «дах» від конкурентів та облав ТЦК на гостей ресторанів. Кому цікаво, може на власні очі переконатися, скільки здорових лобів безперешкодно гуляє в закладах Зарічанського. Є у нього свої люди і в органах, які контролюють пожежну безпеку, санітарно-епідемічні умови. Наприклад, до Зарічанського поїсти забігає Петро Діордієв, чиї ПІП збігається з ПІП державного контролера безпечності харчових продуктів Головного управління Держспоживслужби в Одеській області.

Засмажитися чи отруїтися. Як Зарічанський грається життями своїх клієнтів

У  майже всіх ресторанах Зарічанського відсутня система протипожежної безпеки. Діодні таблички про вихід підключені до звичайної електрики, тобто, обманка.  Простіше кажучи, гості Зарічанського, поважні і неповажні, ризикують колись просто засмажитися заживо.

Або отруїтися. Майже на всіх кухнях увечері у вихідні дні посуд не проходить через миючу машину. Працівники про це знають, але мовчать. У ресторані «Яхта» посуд миють технічною водою, яка має використовуватись для поливу дерев. Це нескладно перевірити, якби не кругова порука. А там, де вона не спрацьовує, невгодних – цькують. Понад 5 років Зарічанські воюють з Ігорем Лисенком («Інфокс Водоканал»). Замовні статті, нападки блогерів на кшталт Гордієнка – фірмовий почерк Зарічанського. Хоча спеціалісти знають: у його ресторанах недбало ставляться до викачування жирів. Все пливе в каналізацію.

Відомо і про проблеми з технічною документацією. Окрім того існують й очевидні проблеми з безпекою біля басейнів. Скупчення людей там під час повітряних тривог – страшний ризик. Чи, може, завдяки зв’язкам із московськими попами наш «герой» домовився з ворогом, щоб не атакував його ресторани? Цього виключати не можна. В СБУ мовчать. А ось колишній бізнес-партнер Зарічанських Сергій Кривенко пише, що у цієї сімейки ще й будинок у Підмосков’ї є.

І наостанок. Особливо важливими друзями Зарічанських для боротьби з конкурентами стали нові керівники УСР Одещини, які до переведення на південь тривалий час «кошмарили» бізнес на Київщині.