Люди похилого віку мікрорайону БКЗ в Ірпені відзначили свій день (відео)

Зінаїда Адамівна, мешканка Ірпеня:

«Як комсомолку, на цілину відправили. На тракторі на причепі робила. Училась я на тракториста широкого профілю. Люблю концерти, танці. Я активістка».

Марія Андріївна, мешканка Ірпеня:

«Проробила майже 60 років. У мене двоє дітей. Дочці 59 сину – 50. Четверо онуків. Внуки у мене від 18 до 35. Я дуже багато їздила по закордонах. Оце скільки на пенсії, возили мене і діти і внуки».

Олена, переселенка з Луганщини:

«Я багато років працювала. Я вчителька початкових класів. І зараз з дітками працюю. Я дуже люблю цю професію».

У кожної з цих жінок своя професія, якій віддали частинку себе, і своя життєва історія. Але усіх їх зараз об’єднує їхній день – День людей похилого віку. І вперше з часу великої війни мешканці мікрорайону БКЗ в Ірпені зібралися у невеличкому скверику Миру на концерт. Цього разу перед ними виступали місцеві колективи — народний ансамбль народних інструментів «Українські музики» та фольклорний ансамбль «Джерело»

Алла Леонідівна, переселенка із Сєвєродонецька:

«Я переселенка. Я із Сєвєродонецька. І коли подзвонили вчора  і сказали: приходьте: День людей похилого віку… у нас такого не було в Сєвєоодонецьку. Я кажу — це така радість, боже».

Артисти картують, кажуть прийшли підняти настрій і своїм нинішнім глядачам, і собі. Бо ж і самі вже у статусі поважного віку.

Віра Пальчиківська, учасниця фольклорного ансамблю «Джерело»:

«Я людина вже поважного, зрілого віку. Буде 70. Я можу з гордістю сказати, що маю чотирьох онуків. Найстаршому 28. І що у мене за плечима 42 роки роботи у школі, з них – 25 – заступником директора. Що вас робить щасливою? — Любов до життя, до людей. Все люблю наше, українське».

Анатолій Мазниченко, керівник народного ансамблю народних інструментів «Українські музики»:

«У душі ми молоді. — Що вас робить молодими?

-Пісня і любов до нашої неньки- України.  0це наймолодша жіночка нашого колективу.

Галина Федорівна, учасниця народного ансамблю народних інструментів «Українські музики»:

«Співаю я вже 25 років у цьому колективі. Вже усі дівчата нові. Немає нікого зі старих. Хто вмер, хто пішов, хто заміж вийшов. Але колектив мене ще підтримує, щоб я ще поспівала трохи. А ви так і не сказали скільки вам років. Мені — 78.

Бабусі слухали пісні своєї молодості, які повертали до спогадів і роздумів: щоб змінили у своєму житті, якби час повернувся назад?

Софія Григорівна, мешканка Ірпеня:

«Щоб я змінила? Пожаліла би трохи своє здоров’я. А то ми колись не жаліли свого здоров’я. Ми самі себе не любили. Ми дуже тяжко працювали. Ми не робили, а пахали».

Депутат Ірпінської міської ради Андрій Літвінов, який організував таке свято для пенсіонерів, каже, добре знає про усі їхні біди і радості. Бо ж не одну каденцію спілкується з цими людьми. Про своїх бабусь розповідає таке:

Андрій Літвинов, депутат Ірпінської міської ради:

«Вони потужні. Вони дуже багато допомагали під час окупації військовим. Вони готували їжу військовим. Вони не їхали до останнього. Варили їсти, носили тероборонівцям. Вони сильні духом і серцем».

Людмила Петрівна, мешканка Ірпеня:

«Кулі свистять, а ми по дві кастрюлі тут із сусідкою носимо. І військових годували і усіх, хто сидів у бомбосховищі – усіх годували».

Ці безстрашні бабусі і зараз гуртуються, щоб, як можуть, допомагати воїнам захищати батьківщину.

Марія Андріївна, мешканка Ірпеня:

«Б’ємо горіхи, сушимо, ріжемо яблука, шиємо матрасики, сідушечки. По 700 пиріжків печемо. Нас шість людей. Ми не офіційні волонтери. Ми не афішуємо ніде, що ми волонтери. Але ми помогаємо».

Кажуть сьогоднішній концерт — це велика розрада для них. Бо, насправді, час сумний, і веселощів у житті мало. Хтось залишився геть одиноким, у когось війна забрала домівку, у когось рідні на фронті.

Надія Дроган, журналістка:

«У вас два внуки воюють. А концерт такий під час війни треба?»

Юня Миколаївна, мешканка Ірпеня:

«Треба. Трохи розрядки треба щоб була».

Ліда,  мешканка Ірпеня:

«І так на душі тяжко. А концерт — трохи легше вже».

То ж, «щоб дівчата не сварились і з козаками помирились» — під таку молодецьку настанову від фольклорного ансамблю «Джерело» розходилися люди по своїх домівках. А для нас усіх нехай День людей похилого віку стане символом нашої постійної вдячності та любові до старшого покоління.