Рятівник «братів наших менших». Олексій Суровцев вивіз із воєнного Ірпеня понад 200 тварин

Інтернет-проєкт «Герої Свободи» від Фундації «Суспільність» розповів про актора й зооволонтера з Ірпеня Олексія Суровцева. Коли в Ірпені розпочалися бойові дії, він став рятувати домашніх тварин.

40-річний Олексій Суровцев вивіз з Ірпеня понад дві сотні домашніх тварин. Інколи йому доводилося вибивати двері, ламати стіни, щоб урятувати залишених котів, собак, черепах, папуг, голубів, шиншил, морських свинок, хом‘яків. Серед його підопічних був навіть аксолотль – «водяне чудовисько», що живе в акваріумі.

Олексій 2,5 роки чекав відпустки. У лютому поїхав у Буковель. Але відпочити вдалося один день.

«Почалась війна. Я повернувся в Ірпінь. Займався патрулюванням, евакуацією. Але це робили багато людей. На очі трапилося оголошення: “Допоможіть врятувати кота, якого під час евакуації забули в кузові автомобіля в чемодані«».

Кіт був там 4 дні. Олексій його витягнув і передав власниці. Відео опублікував в Інстаграмі. Йому почали писати люди з проханням урятувати їхніх улюбленців.

«Закриті у квартирах тварини могли померти від голоду. Треба було мати чіткий план, перелік адрес і продуманий маршрут. Зараз уже вільно можна пересуватись Ірпенем. Тоді це було складно, але я мав деякі розвідувальні дані.

Найскладніше знайти налякану тварину і покласти до переноски. Вони ховаються між гіпсокартоном і стіною. На стелі. Під ванною.

Якось довелося розбити частину стіни, щоб дістати кота. Інший ховався біля вентиляційного отвору. Я ходив, підкормлював, аж поки той дався спіймати.

Тварини були налякані й голодні. Коти кусали мене, дряпали. Руки постійно були обмотані. Кілька разів цапнула собака, але не сильно. Я думав працювати у рукавичках, але тоді у тварин узагалі стрес. Тож я шукав із ними контакт і брав руками. Були і такі, що раділи, просили погладити».

Спершу Олексій сам приймав заявки. Зараз у нього є помічниця, яка систематизувала роботу. Люди заповнюють заявку, дані потрапляють у таблицю. Під час активних бойових дій працював тільки в Ірпені, а зараз це і Гостомель, і Буча, і вся Київська область.

На базі ветеринарної клініки «Асті» Суровцев відкрив притулок. Після перемоги планує зібрати велику команду фахівців по всіх містах України, щоб допомагати покинутим тваринам.

«Зараз закритих уже немає, більшість господарів повернулись додому. Але є багато “потєряшек”. Ми шукаємо їх, підбираємо. Радує, коли вони знаходять свій дім. Люди надсилають фото та відео, де тварини нагодовані, у теплі й затишку. Це надихає».

Олексій родом із Дніпра. У 15 років став майстром спорту з плавання, навчався на факультеті фізичного виховання у Національному університеті в Дніпрі, входив до складу збірної України. Грав у рок-гурті, був тамадою, знімався у кліпах, брав участь у «Танцях із зірками». Зіграв одну із головних ролей – оперативника Тараса Римаря – у серіалі «Слід».

«Під час війни мозок перемкнувся. Немає бажання малювати – а це те, що я дуже люблю. Змінилися пріоритети, погляди й цілі. Розумієш, що тобі не потрібно 80 пар взуття, краще одна, але зручна. Тепла кофта, добротна куртка, рюкзак. Щоб була можливість спати в теплі та їсти поживну їжу. Ми відмовились від надмірностей».

Суровцев хотів взяти участь у шоу «Останній герой».

«Життя мені дало таку можливість. Під час порятунку тварин застосовував уміння виживати, орієнтуватись на місцевості, знаходити оптимальні маршрути. Опанував нову навичку – не було таких дверей, яких я не відчинив би заради порятунку тварини. Хоч інколи витрачав багато часу.

Господарі зазвичай давали на це дозвіл. Проте за законом я і так маю право виламати двері, якщо є небезпека для життя людини чи тварини. Та одного разу мав проблему, дзвонили обурені власники помешкання. Але їхня тварина була в критичному стані, тому я відправив їх “за русским кораблем”».

Квартиру в Ірпені Олексій купив за три місяці до війни. У нього є кіт і кішка. Вони разом пережили танкові обстріли.

«Кіт заховався під ковдру, а кішка – в коридорі. Та як тільки затихло, вони спокійно вийшли і пішли їсти. Мені не вистачає спокійних, затишних вечорів, які я проводив удома до війни. І спілкування з рідними, близькими.

Під час війни я по-іншому подивився на багато речей. Полюбив людей».

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Що працює в Ірпені? (медзаклади, магазини, послуги тощо)