Реклама

Брехня і правда про Київ та Коцюбинське

Брехня і правда про Київ та Коцюбинське

З наближенням виборів у Коцюбинському знову штучно піднімається тема приєднання селища до Києва. І тут ми бачимо абсолютно абсурдну ситуацію, коли люди балотуються на селищного голову і в депутати тільки з однією метою – щоб «злити» Коцюбинське в розпорядження столичним чиновникам. І це чітко зазначають у своїй програмі. Такого, мабуть, ніде й ніколи не було! Не йдеться ані про перспективи розвитку громади, ані про її добробут. Усе зводиться до порожніх обіцянок, які не підтверджені жодними фактами. Навпаки, більшість із них є повною маніпуляцією або просто суперечать самі собі. Давайте проаналізуємо по пунктах…

ОСВІТА. Головний аргумент лобістів поглинання Києвом Коцюбинського — доступність для мешканців селища навчальних закладів столиці. При цьому жодного слова — про розширення мережі шкіл і дитсадків у Коцюбинському. То в чому комфорт і покращення? У тому, щоб без варіантів возити дитину в Київ? Чи в тому, щоби дати можливість їй навчатися недалеко від дому? На сьогодні в Коцюбинському немає другої зміни, але ми розуміємо, що треба працювати на перспективу. Території школи №18 та Коцюбинського ліцею дозволяють добудувати нові корпуси, і ми вже запланували це зробити. У ЗОШ №18 може бути добудований корпус на щонайменше 600 учнів, а в ліцеї давно потрібно побудувати крило з новою їдальнею, щоб дітям не доводилося ходити на обід вулицею! Те саме з дитсадками. Чому ті, хто так активно агітує за приєднання Коцюбинського до Києва, не говорять про потребу відкриття нових садочків тут? Тільки про «доступність київських». Але правда в тому, що в столиці теж є черги в дитсадки! І до них ще треба доїхати. Потрібно працювати над тим, щоб садочки з’являлися поруч із домівками коцюбинчан. Це має робити місцеве самоврядування. І ми це робимо. Саме зараз завершується реконструкція приміщення нового корпусу дитсадка «Ластівка» на вул. Пономарьова, 2/2. Крім того, уже розробляємо проєкт будівництва комунального садочка на вул. Коцюбинського, 6. Це все реальні проєкти, які вже реалізуються, а не порожні слова і обіцянки.

МЕДИЦИНА. Тут усе ще простіше. Адже мешканці Коцюбинського вже зараз мають рівні можливості з киянами щодо обслуговування в столичних медзакладах. Це дозволяє реформа первинної і вторинної ланок медицини. Тобто кожен коцюбинчанин уже зараз має повне право підписати декларацію на обслуговування з будь-яким сімейним лікарем чи педіатром Києва. Те саме й з лікарями «вторинки». За направленням сімейного лікаря ви звертаєтеся в будь-яку поліклініку чи лікарню Києва і там отримуєте послугу, за яку Національна служба здоров’я заплатить цьому медзакладу. Інше питання – дати можливість коцюбинчанам отримати якісну медичну допомогу якнайближче до свого дому. Зараз у нас працює одна сімейна амбулаторія на вул. Пономарьова, 6/2. Ми плануємо відкрити ще одну – в іншій частині Коцюбинського. У нас є вільне приміщення на вул. Лісовій, 21, де раніше розташовувався денний стаціонар. Він був збитковим, тому персонал було переведено в амбулаторію і там облаштовано палати денного стаціонару. Коли ми відкриємо в цій будівлі амбулаторію — а там теж працюватимуть палати денного стаціонару — то мешканцям Коцюбинського не потрібно буде нікуди їхати для отримання первинної меддопомоги. Крім того, в нас є чіткі плани щодо відкриття в селищі місцевої станції екстреної медичної допомоги, і вже зараз ведуться перемовини з цього приводу.  

КОМУНАЛЬНІ ПОСЛУГИ. Лобісти приєднання Коцюбинського до Києва обіцяють, що якість комунпослуг у селищі після об’єднання одразу покращиться. Кажуть, що місцеві мережі — «вже значною мірою — продовження мереж столиці». Не значною мірою! Правда в тому, що воду з Києва отримують тільки мешканці ЖК «Атлант». А тепло від столичного теплопостачальника – близько 30% селища. Але згадаймо десятки випадків, коли в Києві посеред вулиць б’ють фонтани гарячої води! 80% тепломереж Києва зношені й потребують негайної заміни! То що столиця може обіцяти нам, якщо не може справитися зі своєю проблемою? Лише минулого року ми замінили в Коцюбинському третину всіх тепломереж! І це вже дало свій результат – поривів у минулий опалювальний сезон майже не було! Нам потрібно 2—3 роки, щоб оновити решту труб, і ми це зробимо. Що ж до води в селищі, то вже проведено багато заходів для покращення її якості. На всіх шести водонасосних станціях установлено спеціальне очисне обладнання, реконструюються станції другого підйому, будуємо нові резервуари чистої води, міняємо мережі. А на найближчі кілька років заплановано будівництво в Коцюбинському станцій очищення і знезалізнення води — і це вирішить питання щодо якості води повністю. Ну й ще один вагомий факт – вартість води в Коцюбинському нижча, ніж у Києві!

БЛАГОУСТРІЙ. Тут узагалі без слів. Просто поїдьте в Бортничі, Жуляни, Пущу-Водицю, на Троєщину — і одразу зрозумієте, як «турбується» Київ про благоустрій мікрорайонів, які свого часу приєдналися до столиці. Або ж просто загляньте у двори Святошинського району – вони десятиліттями не бачили свіжого асфальту, нових лавочок і сучасного вуличного освітлення. То що вже говорити про селище? Хто вірить у те, що столичні чиновники першочергово візьмуться за наш благоустрій? Тоді як селище своїми силами, в межах свого бюджету може легко за кілька років поступово оновити всі прибудинкові території.

ТРАНСПОРТ. Обіцянка комунального транспорту – ще одна маніпуляція від лобістів приєднання Коцюбинського до Києва. Так, комунальний транспорт – це важлива і потрібна річ для коцюбинчан. Але! Правда в тому, що запустити його в селищі можна без приєднання до Києва. У жовтні минулого року 19 громад прилеглих до столиці населених пунктів створили асоціацію «Київська агломерація». До її складу увійшло й Коцюбинське. До речі, ініціював цей проєкт мер Києва Віталій Кличко, який зараз так хоче привласнити Коцюбинське. Саме в рамках цієї співпраці й планується вдосконалити транспортний зв’язок міст і селищ-сателітів із Києвом, у тому числі за рахунок запуску комунального транспорту. Тобто громада Коцюбинського отримає вигоду без втрати представницького органу і власної самостійності! Також ви могли чути про запуск у Коцюбинське комунального тролейбуса – так оце взагалі нісенітниця. Вулицю Пономарьова в селищі перетинає стара залізнична колія, в цьому місці є різкий перепад рівня дороги, і тому тролейбус просто фізично не зможе там проїжджати. Ось так можна просто повірити красивим обіцянкам, не знаючи реальних фактів.

КАРТКА КИЯНИНА. Тут знову повертаємося до Київської агломерації. У рамках цього проєкту  планується розробити спеціальну соціальну картку для населення. Тобто мешканці міст і селищ – членів агломерації – матимуть спільні пільги з киянами. От і все. І не потрібно, щоби Київ насильно поглинав Коцюбинське з усіма наслідками.

БЮДЖЕТ. «Нам треба приєднатися до Києва, щоб його багатомільярдний бюджет працював на селище», – часто доводиться чути від прихильників такого об’єднання. А давайте подумаємо, чому ж зараз цей багатомільярдний бюджет не працює на віддалені мікрорайони столиці. Чому там розбиті дороги, занедбані двори, вулиці в смітті та застарілі комунікації? І якщо він десятиліттями не працює на Святошино і Троєщину, то з якого дива він раптом почне працювати на Коцюбинське? Разом із тим, прогнозований бюджет Коцюбинської територіальної громади становитиме щонайменше 80 мільйонів гривень. З них орієнтовно 30 мільйонів – це буде бюджет розвитку селища. Зі ці кошти, а також залучаючи державні субвенції, протягом 5–6 років ми зможемо закрити всі найважливіші питання Коцюбинського: відремонтувати дороги, оновити комунікації, придбати нову комунальну техніку, добудувати школу та інше. І головне, що відповідати за розвиток селища будуть люди, які здебільшого тут народилися, виросли і живуть, і які щодня спілкуються з його громадою. А не київський чиновник із Печерська, який, можливо, й не знатиме, де це Коцюбинське розташоване.

ПРЕДСТАВНИЦТВО. Приєднавшись до Києва, Коцюбинське повністю втратить місцеве самоврядування. Не буде ані селищної ради, ані голови, ані місцевого бюджету. Все вирішуватиметься у Київській міській раді. І якщо зараз будь-який мешканець селища безперешкодно може прийти на засідання сесії, виконкому, депутатських комісій, на прийом до селищного голови чи свого депутата, то в разі приєднання це буде неможливим. Навіть депутати Коцюбинської селищної ради не можуть просто так бути присутніми на сесії Київради. А говорити про візит у кабінет до мера взагалі не доводиться. Крім того, з огляду на порівняно невелику кількість населення Коцюбинського, селище, скоріш за все, навіть не матиме свого окремого депутата в міськраді. Тобто по-справжньому сприяти розвитку селища, лобіювати будівництво шкіл, садків, ремонт доріг тощо просто не буде кому.  

«ЗА КИЇВ». Ті, хто просувають ідею приєднання селища до Києва, переконують, що за це виступає більшість громади Коцюбинського. Насправді так званою «волею громади» вони називають «громадські» псевдослухання, які провела селищний ексголова Ольга Матюшина з цілою низкою суттєвих порушень. На «слуханнях» не обирали секретаря, головуючого, присутнім не видавали талони/бюлетні для публічного голосування. Люди ставили підписи незрозуміло в яких документах одразу при вході в зал і йшли додому. «Підрахунок» цих підписів відбувався за закритими дверима в кабінеті Матюшиної. Згодом оголосили, що «61% мешканців селища висловилися за приєднання до Києва», і це, за їхніми ж даними, близько 600 осіб. Це смішно! Адже населення Коцюбинського сьогодні – 22–25 тисяч людей! Як можна називати позицію приблизно 2–3% населення «волею всієї громади»? Звичайна маніпуляція, і мислячі люди це добре розуміють.

РЕАЛІЇ. А реалії такі, що на сьогодні Київ нічого офіційно не обіцяє Коцюбинському. Як і не обіцяв ніколи до цього часу. Немає жодного документа, який би фіксував чіткі зобов’язання столиці перед громадою Коцюбинського. Жодного офіційного переліку умов, при дотриманні яких селище могло би приєднатися до столиці. Наша команда тільки за те, щоб Коцюбинське розвивалося, процвітало, ставало все більш комфортним для життя. Разом із тим ми проти брехні, маніпуляцій та порушень Конституції і Законів України. Нехай Київ запропонує селищу перелік конкретних проєктів, які будуть тут реалізовані – будівництво школи, дитсадків, капремонти доріг, заміна мереж тощо. Нехай офіційно будуть встановлені дати, коли це все буде зроблено. Все це може бути зафіксовано, наприклад, у меморандумі. І тільки після цього громада Коцюбинського зможе спокійно і зважено розглянути пропозицію столиці щодо об’єднання. І відбутися це має шляхом проведення референдуму, закон про який, я переконаний, обов’язково має бути прийнятий в Україні!

Зараз же це намагаються зробити шляхом кулуарних домовленостей, «договорняків», підкупів та обману, маючи громаду Коцюбинського за таку, з якою можна не рахуватися. Але я так не вважаю! Більше того, я переконаний, що більшість мешканців Коцюбинського, як і я, добре розуміють, для чого наше селище Києву. Причина таких активних зазіхань одна – це ліс. Депутати Київради самі публічно визнають, що столиця «вперлася в межі і не має куди розвиватися». Щойно ми здамося Києву, як наш ліс піде під сокиру столичних забудовників. Я в цьому впевнений. Але ми цього не допустимо. Вірю у свідомість і мудрість мешканців Коцюбинського!

Член виконкому Коцюбинської селищної ради,
мешканець селища

Богдан СЛЮСАРЕНКО

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!