За останні десять років місто Ірпінь змогло стати №1 за основними показниками розвитку в Україні. Про нього говорили як про місто парків, спорту та здоров’я. А тепер весь світ знає його ще й як місто-герой, місто героїчних людей.
Марина Колєснікова живе в Ірпені вже 16 років. Власниця турагенції. Об’їхала пів світу і каже – кращого місця для життя немає ніде.
Марина Колєснікова, мешканка Ірпеня, власниця турагенції «Tours and tickets»:
«Приїхала навчатися, як, мабуть, більшість ірпінчан, у коледж при університеті, далі вчилася в університеті й після випуску залишилася в Ірпені. Тому що в Ірпені є все: від магазинів для шопінгу до клінік. Дуже класно, що відкриваються і сучасні клініки, і багато спортзалів, тобто вже в Київ навіть, буває, немає необхідності виїжджати».
Марина каже – недарма Ірпінь називають ще й містом кохання. Бо саме тут вона зустріла свою другу половинку.
Марина Колєснікова:
«У цьому місті я познайомилася з моїм чоловіком, в Ірпені я була вагітною, в Ірпені ми чекали донечку».
Але у травні Марина народжувала сама. Її чоловік Анатолій Колєсніков – заступник начальника «Муніципальної варти» Ірпеня, учасник тероборони – загинув, захищаючи Ірпінь від російської навали.
Дівчинку назвала Вікторією – із вірою в Перемогу України.
Попри все пережите жінка не їде з Ірпеня та продовжує працювати на своєму «фронті».
Марина Колєснікова:
«Те, про що ми з чоловіком мріяли, я обов’язково буду втілювати в реальність».
Із вірою у краще живе й депутат Ірпінської міської ради, ветеран АТО, а віднедавна ще й заступник директора Ірпінського міського центру первинної медико-санітарної допомоги зі зв’язків із громадськістю Антон Головенко.
Антон родом із Малинщини, та вже понад 10 років живе в Ірпені.
Антон Головенко, депутат Ірпінської міської ради:
«Це місто, яке стало для мене другою батьківщиною. Тут я знайшов себе, тут я знайшов свою дружину, тут я займаюся улюбленою справою. Це місто, яке мене надихає. Надихають люди, які тут живуть, ця природа, надихає атмосфера. Це місто молоді, місто спорту. Тут незалежно від років людина почуває себе молодою».
Коли почалася повномасштабна війна, Антон залишився в місті. Разом із друзями організували евакуаційну групу та відвозили людей на «дорогу життя». Допомагав носити та доглядати поранених.
Антон Головенко:
«Там було місце і героїзму, і ризику для життя, але ми відпрацювали «на п’ять», я вважаю. І після закінчення всього мені запропонували зайняти посаду заступника головного лікаря. Я погодився. Це дуже крутий професійний колектив, з ними цікаво й відчуваєш, що робиш правильні, потрібні для міста речі».
Працює на благо Ірпеня і сімейна лікарка амбулаторії №7 Любов Вакула. Каже – на власному досвіді переконалася, що Ірпінь – місто здоров’я. Щороку тут відкриваються нові медичні заклади. Жінка потрапила в Ірпінь на інтернатуру, і відтоді життя змінилося на 360 градусів.
Любов Вакула, сімейна лікарка Ірпінської амбулаторії №7:
«Ірпінь узагалі став моїм другим домом, я не уявляю, що можна було б десь іще жити так гарно, як в Ірпені. Це для мене найприємніше місце моєї роботи, мого побуту, і для планування сім’ї – це взагалі просто супер!»
Любов каже – вражена, як нескорений Ірпінь активно відновлюється після навали рашистів.
Любов Вакула:
«Мені подобається, наскільки в цьому місті відновлюється життя, наскільки [швидко] оговтуються люди, саме місто після воєнних дій на території Київщини. І я вірю в те, що буде мир у нашій країні, в наших серцях, і що Україна переможе, бо інакше не може бути!»
Любов, Антон та Марина не народилися в Ірпені, але тут їхній дім. Місто завжди приваблювало мігрантів із інших регіонів країни. Навіть зараз, після деокупації, до Ірпеня переїхали понад 3000 нових мешканців із інших куточків України і досі продовжують переїжджати. А це говорить лише про те, що Ірпінь був, є і буде містом спорту, парків, здоров’я та життя.
Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!
