Його називають феноменом у медицині. Він стояв біля операційного столу до кінця свого життя. Андрій Ромоданов – головний нейрохірург Міністерства охорони здоров’я Української РСР.
Народився 11 листопада 1920-го року в місті Лубни на Полтавщині у сім’ї священнослужителя. У 1927-му родина переїхала в Київ. Через 10 років в СРСР почалися масові політичні репресії. Торкнулися вони і Ромоданових. Батько майбутнього нейрохірурга був репресований.
Андрій у той час тільки-но закінчив школу і вибирав майбутню професію. Цікаво, що світило української медицини зовсім не планував бути лікарем. Він захоплювався математикою. Вступати у медінститут його «підбило» кохання усього життя – однокласниця, а згодом і дружина Ганнуся Янковська.
Ромоданов відразу полюбив медицину, але захопливе навчання перервала війна. Будучи студентом 5-го курсу він став фронтовим лікарем.
«Майстерність хірурга я почав відточувати на поранених у стрілецькій дивізії, а потім у танковому корпусі. Іноді по декілька діб не було можливості залишити операційну і, навіть, зняти хірургічні рукавички, щоб поїсти», – згадував про цей період Андрій Ромоданов.
Переможний травень 1945-го він зустрів кавалером чотирьох бойових орденів – двох Вітчизняної війни і двох Червоної Зірки, а також п’яти бойових медалей.
Після війни Ромоданов завершує навчання в аспірантурі й з головою поринає у дослідження та розвиток української хірургії. У 29-річному віці захищає дисертацію і отримує вчений ступінь кандидата медичних наук. А у 30 років очолює клініку дитячої нейрохірургії та починає робити небачені на той час операції – видалення пухлин головного мозку в дітей.
Він працював без відпочинку. А у 1954-му, коли захворіла його кохана дружина, вирішив збавити темп. Купує земельну ділянку в лісовій зоні Ірпеня на вулиці Толстого і будує дачу.
Ірпінь став для Ромоданова місцем душевної рівноваги. Він любив тут бувати і взимку, і влітку.
«Андрій Петрович любив працювати у своєму кабінеті з видом на сад. Але для гарної роботи йому потрібна була тиша. То його дружина Анна Сергіївна вивішувала табличку на заборі: «Не шуміть, А.П. працює», – розповідали сусіди Ромоданових.
У 1964 році Андрій Ромоданов очолив Київський науково-дослідний інститут. За кілька років під його керівництвом інститут зазнав неймовірного апґрейду. Він став найбільшою в світі нейрохірургічною установою, яка об’єднала 12 різнопрофільних клінік та лабораторно-експериментальних відділів.
У 1974 році його обрали членом Академії медичних наук СРСР.
«За своє життя він зробив значно більше, ніж потребують древні трактати: побудувати дім, виростити сина і посадити дерево. Він побудував величезний нейрохірургічний комплекс, найбільший у світі, виростив сина – доктора медичних наук, професора, лауреата премії імені Островського. І посадив незвичайне дерево – у вигляді Української нейрохірургічної школи, у якій тільки з вченими ступенями було 80 чоловік», – згадували про Ромоданова його колеги.
Микола Лісяний, учений в галузі імунології:
«Я дуже вдячний, що у житті мені поталанило з ним працювати, працювати й працювати».
Андрій Ромоданов – автор 450 наукових праць. Він підготував 30 докторів та 52 кандидати наук.
«Я вірю в серце і розум людини. Боротьба повинна бути тільки за здоров’я, довголіття і щастя людства», – говорив Ромоданов.
Поряд з науковою, він вів велику громадську роботу. Обирався депутатом Верховної Ради СРСР, заступником голови Всесоюзного та головою Українського наукових товариств нейрохірургів, був членом виконкому Європейської асоціації нейрохірургів.
Та на 72-му році життя доля вирішила пригальмувати переможну ходу Андрія Ромоданова.
Віталій Цимбалюк, академік Національної академії медичних наук України:
«За дуже короткий проміжок, ніхто не міг подумати, що з кінця травня і до початку серпня по суті цього велетня нейрохірургії не стане».
Лікаря, який врятував сотні життів, подолала лімфосаркома. Його лікували найкращими препаратами світу, та, на жаль, хвороба перемогла життя.
5 серпня 1993 року Андрій Ромоданов відійшов у засвіти. Поховали академіка на Байковому кладовищі у Києві. У цьому ж році Українському Інституту нейрохірургії було присвоєно його ім’я.
У 2018-му в Шевченківському районі Києва з’явилася вулиця на його честь.
Від червня 2023-го ім’я великого лікаря носить і вулиця в Ірпені. Колишню Толстого, де була дача нейрохірурга, перейменували на вулицю академіка Ромоданова.
