Він – наймолодший лавреат премії Тараса Шевченка і єдиний в історії незалежної України письменник, книжки якого були заборонені.
Олесь Ульяненко – автор резонансних творів та герой гучних заголовків. «Бунтар», «скандаліст» і «збоченець» – ключові слова у статтях про письменника. І все тому, що його тексти не були романтизовані.
«Ці тексти про реальне життя. Люди, як може бути не страшно жити, а читати – страшно?», – неодноразово казав Олесь Ульяненко.
«Його персонажі – це ті, хто живуть на дні. Це представники того дна, тих низів, нижче немає куди стукати. Тому що вони всі звідти виростають, вони всі пропащі. Але кожному і кожній з них Олесь Ульяненко дає шанс».
Про особисте життя цього ексцентричного письменника відомо не так багато, як про його твори. Народився Олесь Ульяненко у 1962 році на Полтавщині. Покинув домівку у 15. Закінчив медичне училище, але ніколи не був лікарем. Служив десантником у Східній Німеччині та Афганістані. Все життя був холостяком.
Згадка про Ульяненка, як про письменника, виринає аж у 1991 році, коли світ побачила його новела «Молитва» – розповідь про один з епізодів афганської війни, учасником якої він був.
А вже у 1994 про нього дізнається вся Україна та далеко за її межами. У 35-річному віці він завершує роман «Сталінка», який відзначили Шевченківською премією.
Окрім «Сталінки» Ульяненка неабияк прославили романи «Знак Саваофа» та «Жінка його мрії». Але це був дуже чорний піар.
У «Знакові Саваофа» Ульяненко описував кримінальні та збочені схильності служителів Московського патріархату, зокрема у Києво-Печерській лаврі. За цей текст автора навіть пробували піддати анафемі. У християнстві – це відлучення непокаянних грішників від церкви з оголошенням довічного прокляття.
У 2009-му через роман «Жінка його мрії» Ульяненка нарікають «порнографом». Національна комісія з питань моралі вилучає книгу з продажу, що серйозно впливає на Ульяненка не лише репутаційно, але й фінансово.
Олесь Ульяненко, український письменник:
«Я, як-то кажуть – в убитку. Я не маю заробітку з того. Ну і є моральна сторона цього діла, що в незалежній Україні, при нашому Президентові відбуваються подібні речі».
Ульяненко був єдиним українським письменником, який відстоював своє право на свободу творчості в суді. І тривалий судовий процес таки закінчився перемогою письменника: «Жінку його мрії» заново перевидали.
Ульяненко ніколи не мав постійного дому. Спав і їв, де прийдеться. Кілька місяців навіть жив в Ірпінському будинку письменників.
«Було – відсиджувався він у санаторії письменників в Ірпені. І його всією Спілкою звідти викурювали, як небезпечну бацилу», – згадувала про Ульяненка Євгенія Чуприна – координаторка премії його імені.
Так, його імені. Імені, яке ненавиділи, заздрили, боялися. Та тим не менш – вже понад десять років в Україні існує престижна «Міжнародна літературна премія імені Олеся Ульяненка».
«Людина, що пише, – згорає, але то благословенний вогонь».
Говорив Олесь Ульяненко
За сорок вісім років земного життя письменник залишив по собі чималу літературну спадщину – понад двадцять романів. Його книжки перекладалися німецькою, вірменською, угорською, англійською та іншими мовами.
Відійшов у інший світ письменник у 2010-му через хворобу серця на 49-му році життя.
Сьогодні твори цього епатажного митця пера досить популярні. Їх можна придбати на сайтах відомих видавництв та почитати у бібліотеках.
До речі, ім’я Олеся Ульяненка носить меморіальна бібліотека, названа в його честь у найстарішому виші Полтавщини – національному педагогічному університеті імені Володимира Короленка. Також його ім’ям називають вулиці.
У червні 2023-го така з’явилася в Ірпені. Колишню Ломоносова перейменували на Олеся Ульяненка.
