Ірпінь – місто здоров’я: як бігун-аматор Дмитро Гайдар готувався до марафонів

За діяльністю Дмитра Гайдара з Ірпеня наша редакція слідкує у Facebook вже не перший рік. Він проводить семінари для підприємців і просто усіх охочих, яким потрібна допомога, щоб розібратися в собі, налагодити гармонійні відносини із близькими людьми, впорядкувати особисте життя і наповнити його смислами, підтягнути бізнесові і фінансові справи. Однак серед усього іншого Дмитро став активно популяризувати здоровий спосіб життя. Не прописними істинами, а власним прикладом, який не може не надихати.

Поки більшість людей ще додивляється останні ранкові сни, Дмитро Гайдар залишає після себе кілометри й кілометри, і ділиться у соцмережі враженнями, як це здорово. Не думайте, що перед вами – професійний спортсмен-бігун. Дмитро, як і звичайний пересічний українець, виріс у родині, в якій не було такої цінності як «здоров’я». Ніхто з його батьків ніколи не ходив у спортзал, харчувалися тим, що було, або що хотілося, пили чай і каву і мало простої чистої води, в парках не гуляли… Загалом –  вели звичайний, нездоровий спосіб життя, як це робить більшість людей.

Окрім того, Дмитро, як і багато юнаків та, на жаль, дівчат, курив. 9 років не розлучався з цигарками. Не складно уявити, до чого б з роками це призвело (варіантів багато, але всі вони мало радісні), якби не зустрів одну дівчину, яка змінила і по-особливому наповнила його життя.

Кохання, яке змінює все

Аліна Дмитру сподобалася відразу: гарна, розумна, струнка, вольова. Як не думати про неї? Як не хотіти її бачити знову і знову? Проте дівчина чітко сказала, що з курцями не зустрічається. «Це був мій останній день в ролі курця. З того часу минуло понад 10 років і я більше ніколи не курив, – згадує Дмитро. – Головне – хороший стимул!»

Також Аліна постійно займалася спортом, стежила за своїм харчуванням і здоров’я був її основним пріоритетом у житті. «Вона ніколи не говорила щось на зразок: «з цього дня ми вегетаріанці…» або «тобі пора в зал…», – розповідає Дмитро. – Незважаючи на це, я дивився на неї і бачив її результати. І чим далі, тим більше переймався необхідністю активно зайнятися своїм здоров’ям».

Почалося з того, що, поєднавши долі, подружжя Гайдарів стало харчуватися трохи краще і корисніше – включили в раціон більше овочів і фруктів, зменшили вживання смаженого і солоного тощо. Потім додали вітаміни і БАДи. А ще – багато чистої води.

«Якось мені на очі потрапила інформація про дієту Брайана Трейсі. Рекомендації вражали простотою – відмовитися від 3-х білих «отрут»: солі, цукру і білого борошна. Проходячи чергову тренінгову програму, я подумав, що непогано було б випробувати цю дієту. Через 90 днів я схуд на 10 кілограмів, став знову відчувати смак різних продуктів та абсолютно по-іншому почуватися. Зараз я не дотримуюся цієї дієти на 100%, але однозначно менше вживаю цих «отруйних» продуктів», – додає Дмитро.

38 років – 42 кілометри

Здоровий спосіб життя поступово почав захоплювати Дмитра. Йому вже виповнилося 35, і звичайно, якщо не дбати про своє здоров’я, то з цього віку починаєш потихеньку здавати. Тому питання активних занять спортом постало на повну силу. Після декількох проб і помилок чоловік вирішив… побігти. По-перше, це підходить тим, хто не дуже полюбляє спортивні зали, по-друге, цей вид спорту не вимагає великих фінансових вкладень, у тому числі й на екіпіровку – достатньо кросівок, шортів і майки. У випадку з Дмитром це захоплення ще й виявилося приємним – поруч із його будинком – ліс, який прекрасний будь-якої пори року.

Щоб швидше біг перетворити у звичку, Дмитро вирішив поставити собі за мету подолати повний марафон – 42 кілометри 200 метрів і визначив, що це буде «Київський марафон» WizzAir – таким чином він знав, коли бігтиме. Це був кінець 2016 року, і на той момент чоловіку було 38 років.

«Далі я розпланував тренування. У мене було півроку до Київського напівмарафону «Нової Пошти» навесні і рік – до осіннього повного «Київського марафону» WizzAir, – розповідає Гайдар. – В Інтернеті я знайшов декілька програм підготовки, порадився з тими, хто вже мав досвід участі в марафонах, і визначив для себе оптимальну програму. Вона полягала в 3–5 тренуваннях на тиждень. Одне з них повинне бути довгим з поступовим збільшенням дистанції. Перед напівмарафоном – генеральна репетиція в 16 км, а перед повним марафоном – декілька пробіжок по 25 км (близько 60% дистанції)».

«Взагалі мені подобається сам процес бігу. Влітку я це роблю рано вранці, поки не стало спекотно, та ще й через сосново-дубовий ліс. Це дуже класне відчуття, яке наповнює енергією на весь день!»

У квітні 2017 року Дмитро успішно пробіг напівмарафон, який тривав близько 2-х годин, а вже восени подолав повний марафон на 4,5 години. Як зізнається бігун, це не швидко, «але ж у марафоні головне не час, а доходження до кінця. Тим більше, що для 38-річного «старого» це було непогано!» Перед своїм 40-річчям Дмитро знову пробіг напівмарафон. «Треба ж якось відзначити початок «кризи середнього віку», – шуткує він.

Усе, що не розвивається – деградує

«Мене іноді запитують: «навіщо бігаєш марафони?» Звісно, не для того, щоб отримати медаль! Мета сама по собі не важлива, важливо те, ким станеш у процесі її досягнення. Крім покращення здоров’я з’являються нові навички – цілеспрямованість, наполегливість, дисциплінованість в досягненні наміченого. І це не менш важливо, ніж гарне здоров’я. Адже ці навички служать в усіх сферах життя».

Звичайно, Дмитро, як і його дружина, є прикладом для своїх двох дочок – 8-річної Валерії і 3-річної Єлизавети. У них зараз той вік, коли закладаються цінності і переконання, тож батьківські заняття спортом надихають займатися і їх. Щоправда, в родині Гайдарів біг – захоплення суто глави сімейства, однак кожен член родини зайнятий своїм спортом – дружина ходить у тренажерний зал, старша дочка – на танці, а молодша – на художню гімнастику.

«Ми всі різні і кожному підходить своє. Головне – це активно займатися спортом і дбати про своє здоров’я, – говорять Гайдари. – Якщо ми пускаємо його на самоплив, то рано чи пізно воно буде погіршуватися. Це закон природи – все або зростає і розвивається, або деградує і вмирає».

Юлія БЕРЕЖКО-КАМІНСЬКА

Фото — із сімейного архіву Дмитра Гайдара