Ірпінський центр соціального обслуговування: як працюється в новому приміщенні?

Антоніні Григорівні – 90 років. Коли приходять гості, вона одягає жилетку з численними нагородами. Бабуся – ветеран війни. У партизанський загін пішла, коли їй було 15. Але про минуле згадувати тяжко. Тепер її найбільше тішить власна творчість.

Антоніна Радіонова, мешканка Ірпеня:
«Я ж сама артистка – виступаю, пісні, вірші пишу».

В останні роки бабуся здебільшого лежить. Один бік паралізований з війни, та ще й ногу поламала. Каже – дуже виручають соціальні робітниці. Навідують її двічі на тиждень.

Антоніна Радіонова:
«Що скажу, те принесе мені, купить – усе, що треба, зробить».

Лариса Гарбуз – одна з десяти робітниць територіального центру соціального обслуговування, в якому надають допомогу й підтримку одиноким людям похилого віку та інвалідам різних категорій. Рік тому він переїхав у нове сучасне приміщення. На обліку в центрі перебувають 130 одиноких стареньких. Директорка каже – в новому приміщенні можливостей стало більше.

Олена Нечипоренко, директор територіального центру соціального обслуговування:
«У нас і раніше була пральна машинка, але недосконала. Сьогодні в нас нова гарна машинка. Ми перемо своїм підопічним, прасуємо – дуже гарний утюг купили. Є душова кабінка, де ми їх можемо помити, гаряча вода є».

Алла Баланнік прасує сорочки для вісімдесятилітнього дідуся. На неї, як і на інших соцробітниць, припадає 13–14 немічних стареньких. Хто активніший, приходить у центр на примірку гуманітарного одягу з Європи. Тут кажуть – оновили гардероб уже всім своїм підопічним.

Поліна Ульянова, завідуюча відділенням надання допомоги вдома:  
«Бабусі з задоволенням приходять, беруть. Ось наша відвідувачка постійна – вона бере своїм бабусям у Ворзель. Це дуже добре, і ми завжди дуже вдячні всім, хто нам допомагає. Мешканці цього будинку вже нас знають, приносять сюди (речі)».

Є в центрі й своя перукарня. Але проблема в тому, що немає постійного перукаря.

Олена Нечипоренко:
«Нам потрібен перукар, який би наших підопічних обслуговував. І собі щось би мав із цього, бо сьогодні ж безкоштовно ніхто працювати не буде. Хороша оренда, хороше приміщення – працюй і радій».

Допомагають центру місцеві волонтери. Одна з них – пані Антоніна. Вона приходить у свій позаробочий час щось підшити-підлатати.

Антоніна, мешканка Ірпеня:
«
Мені дуже хочеться вкласти свою краплинку тепла».

У центрі кажуть, що нове приміщення надихає ще більше розвиватися, щоб можна було надавати більше послуг.

Олена Нечипоренко:
«Звичайно, нам сьогодні треба було б хоч на пів ставки медсестричку, щоб тиск поміряла, якийсь укольчик зробила. І масажиста – в нас і кушетка є, і є де масаж робити. Це все ми робимо, але на громадських засадах».

Поки свого медика немає, час від часу запрошують фахівця поліклініки. Цього разу кардіолог навчала  підопічних центру правильно міряти та контролювати тиск.

Наталія Антонівська, кардіолог:
«Головне – має бути система контролю за артеріальним тиском. Не раз у місяць, а щодня – вранці й увечері. День починається й закінчується вимірювання тиску».

Розташований територіальний центр по вулиці Тургенєвській, 15. Працює в будні дні з 8-ї до 17-ї години, але в п’ятницю – з 8.00 до 15.45.