Ірина Бєлова: «У майбутніх підручниках історії окрема сторінка має бути про українського учителя»

Директорка Ірпінського ліцею №2 Ірина Бєлова стала героїнею інформаційного проєкту Місії USAID в Україні «Нові сторінки українського героїзму». В його рамках розповідають про жінок, які, працюючи у тилу, творять історію своїм внеском до захисту й відбудови України.

Якою побачили організатори проєкту Ірину Бєлову читайте далі.

Мешканка Бучі Ірина Бєлова от уже 30 років працює в Ірпінському ліцеї №2, та понад 20 років є його директором.

«Як це не банально звучить, але я люблю свою роботу!» – каже вона.

Окрім своєї постійної роботи, Ірина також просуває реформи в українській освіті за підтримки проєкту USAID, який допомагає розвитку громадянського суспільства в Україні.  

Як і у мільйонів інших українців, життя та робота Ірини пішли шкереберть після того, як росія розпочала повномасштабне вторгнення до їхньої країни. У Бучі, разом із родиною вона майже три тижні провела під російською окупацією, ховаючись у підвалі свого будинку – без води, газу та електрики.

Попри це, Ірина та її сім’я зберігали мужність.

«Двадцять днів окупації дали нам змогу зрозуміти, що ти маєш робити те, що вмієш: перев’язувати поранених, готувати їжу, підтримувати тих, хто від жаху подій навколо втрачав надію!», – згадує вона.

«Але найголовнішим було те, що вже 21 березня наша школа знову почала працювати – в дистанційному режимі».

На початку квітня 2022 року Збройні сили України звільнили захоплені громади Київщини, тож Ірина та її родичі змогли залишити свою схованку. Разом із колегами вона повернулася до ліцею в Ірпені. Ірина згадує, що коли побачила свою школу на власні очі, вона здалася їй «пораненою» – зруйнована їдальня, розбиті класи, порушені стіни, розбиті всі вікна.

«Але вона стояла – наша школа!», – з гордістю каже вона. «Почався тривалий процес відбудови, і завдяки наполегливій праці багатьох людей 23 січня 2023 року наш ліцей відкрив свої двері для всіх».

«Коли всі ми вимушені були залишити власну домівку, коли наші душі були поранені жахом і війною, коли частина вчителів вже знала, що немає рідної домівки, даху над головою – це  було дуже непросто бути підтримкою і надією для наших дітей, батьків і колег», – каже Ірина, – Вчителі не тільки вчили дітей – щоденно вони давали своєю буденною працею зрозуміти, що перемога над ворогом буде! Що ми повернемось додому, до рідної школи, до мирного життя».

Під час війни, USAID допомагає системі освіти в Україні і далі працювати – зокрема і завдяки підтримці, яка дає змогу сплачувати заробітні плати українських вчителів. На сьогодні, USAID надало Урядові України пряму бюджетну підтримку загальною сумою 15,5 млрд. дол., яка допомагає оплачувати працю 618 тис. освітян, 517 тис. медиків, 57 тис. рятівників, а також працівників багатьох інших державних установ, які надають українцям критично важливі послуги.  

Ірина вважає, що по всій Україні вчителі показали себе справжніми героями.

«В підручниках історії дуже зрідка пишуть про героїзм окремої людини. Вважаю, що те, що робила я, робили сотні вчителів мого міста і країни, і саме тому у майбутніх підручниках історії окрема сторінка має бути про українського учителя».

Сьогодні педагоги та керівники Ірпінського ліцею №2 всіма можливими засобами допомагають своїм учням, громаді та Україні. Вони підтримують хворих і старших людей, збирають гроші на обладнання для захисників України, відправляють смаколики на фронт, піклуються про бездомних тварин – одним словом, роблять усе можливе для того, щоб наблизити перемогу України та закласти основу її подальшого розвитку після війни.

Ірина вбачає майбутнє своєї Батьківщини так:«Я хочу бачити вільну країну, у якій поважають права кожної людини, у якій комфортно жити, у якій висока якість життя, де кожен дбає про свою країну, а країна про нього. А взагалі, я просто хочу бачити країну щасливою, в якій живуть щасливі люди!»