Нацгвардійці в/ч 3018 у Гостомелі прийняли присягу

Голосно і чітко на плацу в Гостомелі під Києвом лунають слова військової присяги.  Один за одним півсотні військовослужбовців бригади швидкого реагування Нацгвардії України присягають на вірність українському народу. 9 із них служитимуть за контрактом, 40 призвані на строкову службу. І це перша присяга строковиків у цій військовій частині.

Андрій Дендеберя, військовослужбовець:
«Те, що ми були відібрані саме в Національну гвардію України, є великою честю для кожного з нас. Ми зобов’язані виправдати надану нам довіру».

Прийняття присяги завжди було і залишається для військослужбовців надзвичайно важливим і відповідальним моментом у житті.

Любомир Семенів, т. в. о. заступника командира в/ч 3018:
«
Це і для частини дуже велика радість, і для військовослужбовців, для їхніх батьків. Вони запам’ятають це на дуже довгий час – на все життя, я думаю».   

Привітати військову частину з урочистою подією приїхали представники Ірпінської міської ради.

Олександр Маркушин, перший заступник Ірпінського міського голови:
«Кожен із нас колись складав цю присягу на вірність Україні, на вірність своїй родині. Я хотів би, щоб ви розуміли, що ці слова – це колосальна відповідальність. Насамперед, перед самим собою».

Важко стримуючи хвилювання, від імені батьків до бійців із напутнім словом звернулася мама новобранця:

«Бажаю здоровими і мужніми повернутися додому. Хай береже вас Бог!»

А військовий капелан запросив усіх помолитися за молоде поповнення та окропив бійців святою водою.

Перед присягою новобранці протягом місяця проходили спеціальну підготовку. Крім стройового вишколу, серед іншого вивчали історію й традиції бригади.

Любомир Семенів:
«Щоб вони зрозуміли, куди вони прийшли, чим військова частина займається. У нас специфічна частина Національної гвардії, яка виконує тільки бойові завдання».

Молодому поповненню доведеться служити тут від одного до півтора року. З вищою освітою – менше. Але сьогодні новобранцям дозволено на короткий час відставити службу на другий план: батьки приїхали.

Андрій Дендеберя, військовослужбовець:
«Бачився з батьками, дуже радий їх бачити, скучив дуже сильно».

Кореспондент:
«Плакали?»

Андрій Дендеберя:
«Ні, не плакав. Ми ж чоловіки, ми не повинні плакати».

 Кореспондент:
«А батьки?»

Андрій Дендеберя:
«Мама трішки плакала. Вона перехвилювалася, коли казала слова».