«Перед від’їздом я пережила пекло…» Історія ірпінчанки, яка знайшла прихисток на Житомирщині (відео)

Житомирський телеканал СК1 розповів про ірпінську перукарку Ірину, яка зараз живе й працює в містечку Баранівка. Жінка з родиною евакуювалася з Ірпеня 3 березня під звуки вибухів і пострілів. Як виявилося пізніше, запізнення на одну годину могло стати фатальним.   

«Перед від’їздом я пережила пекло, – згадує жінка. – Ми згуртувалися в групу, їхало сім машин. Робили кола, розверталися – вони (росіяни) вже були і з одного боку, і з іншого. Ми проїхали через Стоянку, яку в той же день розстріляли. Розділяла буквально година. Ми виїхали, і нам зателефонували й сказали, що там уже розстріляли людей».

З того часу Ірина змінила 12 місць проживання. Навіть виїжджала з донькою за кордон, однак довго залишатись там не змогла.

«Я була дуже здивована допомогою людей. Я їм вдячна, але я там не змогла, мені хотілося додому. Була там три тижні. Донька там залишилась, мені так спокійніше», – розповідає Ірина.

Далі приблизно на два місяці переселенку прихистив Львів. Як тільки з’явилася можливість потрапити в Ірпінь, жінка забрала звідти свої робочі інструменти, повернулася до міста Лева й почала заробляти на життя.

«Підстригала людей, які там зі мною жили. Хто 50 грн давав, хто просто дякував. Там усі були такі, як я. За рахунок цього прохарчувалася. Нічого, вижила», — каже Ірина.

Коли вороги залишили Київщину, жінка вирішила повернутися додому. Однак ненадовго.

«Спрацювало ППО, я тоді не зрозуміла, що це. Стало так моторошно, покотилися сльози, було дуже важко. Я не змогла, я зрозуміла, що я там не залишусь, і стала шукати інше тихе місце», — зізнається Ірина.

Тоді одна з постійних клієнток порадила їй Баранівку на Житомирщині. За п’ять місяців війни містечко жодного разу не зазнало ракетних обстрілів, тож тут жінка почувається безпечніше. До того ж Баранівка відразу гостинно її прийняла.

«Люди тут такі добрі. Тут не так, як у великих містах. Таке враження, що потрапила в дитинство. Маленьке містечко, затишно. Прийняли добре, порадили що і як. Шукала квартиру – всі відгукувалися, навіть намагалися подзвонити знайомим, знайти, допомогти», — розповідає Ірина.

Знайти квартиру з такою підтримкою вдалося за один вечір. А від запропонованої гуманітарної допомоги Ірина відмовилась. «Дуже багато родин приїхало з дітками, люди не можуть вийти на роботу. Я сказала – краще приходьте до мене на стрижку, і я буду заробляти, а мою допомогу, якщо є така можливість, віддайте тим, хто більше потребує», — каже Ірина.

Так само швидко вона знайшла роботу й зараз працює за фахом. Місцеві вже називають її найкращою майстринею в місті. Та попри це серце жінки не на місці.

«Мої рідні зараз розкидані скрізь: донька в Польщі, син у Чугуєві під бомбардуваннями, мої любі рідні люди зараз на нульовій лінії», — ділиться Ірина.

Наразі вона планує залишатися в Баранівці й вірить, що наші захисники не дозволять окупантам просунутися далі – лише в бік кордону з росією. Після всього пережитого жінка запевняє: треба посміхатися та прикрашати цей світ, як колись учив її батько.

«Мені хочеться сказати людям, щоб вони не втрачали надію, щоб вони вірили в наших хлопців. Не знаю, як хто, але я дуже вірю. Усе буде Україна, інакше просто не буде!» – переконана ірпінчанка.

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!