Щоб подати воду в Ірпінь, довелося усе везти з собою – працівник «Житомирводоканалу» Віталій Мильцев

Працівник «Житомирводоканалу» Віталій Мильцев разом з іншими фахівцями відновлював систему водопостачання Ірпеня одразу після деокупації міста. Про цей досвід він розповів журналістам Суспільного.

У складі команди, яка їздила відновлювати водопостачання, окрім Віталія були ще працівники «Житомирводоканалу», водоканалу Києва та Ірпеня.

Перед початком відновлення комунікацій, фахівцям довелося шукати усі інші прокладені мережі.

«Під час прокладання трубопроводів ми не знали, де були розташовані інші мережі. Навіть безпосередньо під Києвом довелося проходити близько восьми комунікацій, включаючи і газ високого тиску, і високовольтні кабелі, і канали зв’язку. От і знадобилися нам тоді наші навики», – розповідає Віталій.

Далі було прийнято рішення вести водопостачання від Києва.

«Це близько семи кілометрів. Вирішено було покласти дві гілки діаметром 160 міліметрів поліетиленового трубопроводу. В принципі, це був швидкий шлях, бо поліетилен вже був в рулонах по 430 метрів. Стало питання, чи з’єднувати ці трубопроводи. Першим нашим завданням було побудувати проміжні колодязі і прокласти саму гілку водопроводу. Доводилося проводити зварювальні роботи поліетиленового трубопроводу, а також встановлювати арматуру», – говорить Віталій.

Він також розповів, що багато обладнання і матеріалів вони везли з собою: «Ми залучали і свою техніку. Ще до того, як виїхали ми, поїхав МАЗ, який віз залізобетонні кільця для будівництва водопровідних колодязів. Ми їхали двома машинами. В одній був генератор, щоб живити зварювальний апарат, а в іншій – спецлабораторія. Там їхали хлопці, які взяли з собою також металошукач».

Новий трубопровід клали вздовж траси. Небезпека чатувала на кожному метрі роботи. Фахівці використовували транспошукову систему, щоб не натрапити на високовольтні кабелі, канали зв’язку чи газопровід. А  за допомогою металошукача перевіряли ділянки роботи на наявність залишків бойових дій.

На відновлення водопостачанням комунальникам знадобилося 18 днів. Віталій каже, що за цей час вони відчули на собі, як живуть люди, які повернулися у деокуповане місто. Працівників поселили в гуртожиток з вибитими вікнами, де не було ані електрики, ані опалення. А під час роботи комунальники навіть використовували зруйновану бруківку.

Також Віталій Мильцев розповів Суспільному, що був в Ірпені п’ять років тому та порівняв свої відчуття тоді і одразу після деокупації.

«Техніка тоді у них була в самому прямому сенсі слова новітня. І коли я приїхав туди після деокупації, то було вже зовсім інше місто – уся техніка була спалена, а будівля водоканалу зруйнована. Враження були моторошні. Я дивився на ці колись охайні й затишні, а нині розбиті та зруйновані будиночки і думав. Думав про те, як люди все життя будували ті будинки, планували в них жити і ростити дітей, але одного жахливого моменту все їхнє життя зруйнували і спалили», – поділився він.

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!