СВІДЧЕННЯ З ВОЄННОГО ПЕКЛА. «Зі Стоянки зайшла колона ворожих танків, один із них протягом трьох годин гатив по будинку…»

Ірпінську багатоповерхівку, в якій жила Ганна Сокіл із родиною, обстріляв російський танк. Ганнин син дивом уцілів. Декілька днів вони провели в підвалі, а потім під ворожим вогнем вирвалися з Ірпеня. Подробиці цієї історії опублікувала «Українська правда».   

У новій затишній квартирі в Ірпені Ганна Сокіл, її чоловік, син та 77-річна мати прожили всього кілька місяців. Щоб придбати це житло, родина працювала декілька років: вклали кошти ще в недобудову, отримали голі стіни та зробили ремонт.

У мікрорайоні було лише чотири будинки та ліс, і жодного натяку на військові об’єкти. Здавалося, що це найбезпечніше місце. Однак із кожним днем війна все більше нагадувала про себе. Коли в Ірпені підірвали міст, у вікні їхньої квартири тріснуло скло.

А невдовзі зі Стоянки зайшла колона ворожих танків, один із яких протягом трьох годин гатив по житловому будинку.

«Я з родиною була вдома. Осколок першого снаряда пробив диван, на якому мій син лежав дві хвилини тому. Ми вхопили сумку з документами і виповзли в коридор. Там деякий час лежали на підлозі, поки наш будинок розстрілювали», – розповідає жінка.

У деяких місцях дім пробило, горіли квартири. Згодом сім’ї вдалося спуститися в підвал, де вже сиділи 50 сусідів. Серед них була жінка з грудною дитиною.

«Дуже страшно було бігти сходами з 10 поверху. Ліфт, звісно, не працював. А на сходових клітках були вікна, які могли в будь-який момент розлетітися», – каже Ганна.

Кілька днів родина провела в підвалі. Їли те, що сусіди встигли взяти з холодильників, готували на мангалах під обстрілами, а телефони заряджали за допомогою сонячної батареї.

«Коли я сиділа в підвалі, молила Бога, щоб дав мені й моїй родині тільки одне – вижити. Нехай у мене заберуть усе, але я кожного дня буду радіти тому, що жива і можу обійняти свою сім’ю», – згадує жінка.

Мешканці будинку були згуртовані: чоловіки перевіряли всі квартири, допомагали людям спускатися в підвал, гасили пожежі.

В одному домі з Ганною жив актор та волонтер Олексій Суровцев, який багато разів рятував своїх сусідів. Він також вивозив із міста покинутих господарями собак та котів. Саме він був одним із тих, хто допоміг сім’ї Ганни вибратися з Ірпеня.

«Дорогою по вулиці Університетській скрізь лежали трупи. Виїжджати з міста було вкрай небезпечно. Люди намагалися вирватися, але поверталися. Перед виїздом ми зв’язувалися з теробороною, ЗСУ, мером міста. А також записували, хто пішов, щоб хоча б знати імена, якщо вони загинуть. Усі розуміли, що росіяни навмисно стріляють у тих, хто евакуюється», – розповідає Ганна.

8 березня поїхали машинами. У колону з людьми попадань не було, але прилітало зовсім поруч. Їх підвезли до моста, який ті, хто евакуювався з Ірпеня, довго не забудуть.

«Йти через річку треба було по двох дошках, які хиталися. Купа людей, обстріли. Деякі падали в річку. Я не знаю, як моя мама пройшла там. Бачила, що в неї були сині губи. Не вірила, що довезу її живою», – розповідає Ганна.

Вголос же вона казала своїм, що вони – молодці, що перемогли, адже вибралися…

Вже об 11-й годині того ж дня родина сіла на київському вокзалі в першу-ліпшу електричку до Львова.

«У потяг набилася сила-силенна людей і тварин. Стояли в проходах. На п’ять вагонів був один туалет. Щоб потрапити туди, треба було стояти в черзі дві години. Смерділо дико. У нас не було ані їжі, ані води. Хтось із пасажирів поділився бутербродами, хтось дав палку ковбаси, на підстанціях знайшли воду. Їхали 14 годин», – описує дорогу ірпінчанка.

До Львова прибули о першій годині ночі, ледве тримаючись на ногах. У місті була комендантська година. За словами Ганни, попереду була ще одна виснажлива ніч: «На вулиці йшов сніг. Нас зустріли волонтери. Але щоб потрапити в розподільчий центр для переселенців, ми стояли годину на морозі. Ще дві години в нас перевіряли документи. Потім повезли в інший центр. Спати ми лягли о 7-й ранку в колишньому спорткомплексі, нам постелили на підлозі мати. А ще там була гаряча вода, і ми вперше за п’ять днів помилися…»

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!