В Ірпені на вулиці Мечникова відновили цілющу «Криничку». Це – джерело, про яке ходять легенди не лише на Приірпінні, а й далеко за його межами.
Анатолій Зборовський, директор Ірпінського історико-краєзнавчого музею:
«Криничка» була дуже відома, сюди приїздило багато хворих. Це навіть було відзначено в журналі «Глобус» за 1926 рік – видавався такий журнал у Києві. Тут у статті «Ірпінська криничка» говориться, що в Ірпінь приїздять хворі не тільки з усієї України, але й із найвіддаленіших куточків Радянського Союзу».
Але ця історія могла б забутися назавжди, і «Криничку» засипали би прозаїчною байдужістю, якби не ірпінці, які виросли на її цілющій воді.
Тамара Буренко, секретар вуличного комітету вул. Мечникова:
«Ми пам’ятаємо, що тут завжди було мокро. Після «Кринички» далі йдуть два озера, потім ще два. А якщо подивитися вгору, де найвища точка нашого Ірпеня – вулиця Висока – там завжди підземні води. Ця «Криничка» не випадково тут».
Це один із тих прикладів, коли громада не безглуздо й безкінечно сварилася з міською радою, а запропонувала й довела справу до логічного завершення.
Олександр Маркушин, перший заступник міського голови:
«Мешканці звернулися минулого року, ми разом зробили проект, пройшли експертизу проекту і в цьому році пообіцяли 2 серпня відкрити. І ми свою обіцянку виконали: відкрили «Криничку», зробили лавочки, поставили камеру відеоспостереження, щоби тут було безпечно, щоб ніхто нічого не зламав, і наводимо благоустрій».
Ігор Панасюк, депутат міської ради:
«Тут я, фактично, щомісяця: вони (мешканці) збираються, запрошують мене, і ми вирішуємо насущні питання. По-іншому тут ніяк, це все має залежати лише від людей, і за їхньою ініціативою я вже можу боротися за те, що вони хочуть».
Під час реконструкції, очищення і впорядкування території навколо «Кринички» намагалися зберегти її автентичність, тому й одежина криниці дерев’яна – з дуба й сосни. На цьому наполягали мешканці вулиці Мечникова.
Віра Канайкіна, голова вуличного комітету вул. Мечникова:
«Усі відгукуються на перший поклик: хто землю розносив, хто бур’ян (знищував), хто допомагав будівельникам старі колоди й дошки виймати».
Але на цьому епоха ірпінського відродження не припиняється. І відновлені джерела пружно битимуть і надалі.
Олександр Маркушин:
«У цьому році в нас ще буде презентація двох великих проектів – це проект заказника «Кринички» по вулиці Новооскольській, і буде ще представлений на загал проект заказника «Мужеловського». Ми винесемо їх на обговорення, люди зможуть внести свої пропозиції, корективи, і за місяць після цих обговорень ми вже остаточно затвердимо ці проекти».
