Ірпінські бабусі нудьгувати не збираються. Вони збираються на вечорницях. В Ірпені вирішили відродити стару добру традицію вечірніх посиденьок, з музиками і танцями.
ЄВГЕНІЯ АНТОНЮК, начальник відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Дуже давно була така ідея. Наші депутати зустрічаються із своїми виборцями на округах, чули такі побажання: люди хочуть збиратися не тільки у своїх дворах і вирішувати якісь проблеми, а вони хочуть збиратися ще для того, аби поспілкуватися, поділитися якимись новинами в житті».
Ірпінські вечорниці планують зробити систематичними, в різних місцях міста. Розпочали з мікрорайону БКЗ.
АНДРІЙ ЛІТВІНОВ, депутат Ірпінської міської ради:
«З БКЗ у цьому році починалась і заміна вікон і заміна дверей у під’їздах, благоустрій територій і все найкраще в нас починається з БКЗ. Хочу, щоб така традиція продовжилася в нас і стала постійною».
Самі учасниці вечорниць радять не відкладати роботу на суботу, а веселощі -на старість. Про себе ж кажуть: старість – це не про них.
СВІТЛАНА ІВАНІВНА , учасниця ансамблю «Джерело»:
«Мені 81-й рік. Я маю троє правнуків, але я не стара. Мене всі питають, чого ти не старієш. Кажу, бо я співаю і коло каструлі, і з сапкою, і на концертах, і на на репецитіях».
ЛІДА ВІКТОРІВНА, учасниця ансамблю «Джерело»:
«19 років я вже беру участь в ансамблі, як музику чую гарну, так і хочеться танцювать».
Декотрі потайки жаліються на вікові проблеми. Проте, кажуть, вечорниці діють як ліки, і ще можуть дати лиха закаблукам.
ГАЛИНА ВАСИЛІВНА, мешканка Ірпеня:
«Ноги болять, ходить тяжко, але в душі я летіла б куди хочеш. Але на вечорниці ноги не болять».
СВІТЛАНА ІВАНІВНА, мешканка Ірпеня:
«Є такий старовинний танець — парапет. От сьогодні музики запропонували його заграти. Так ніхто не знає, не вміє його танцювати, а я ще вмію».
Організатори впевнені, що вечорниці в Ірпені приживуться і стануть для мешканців хорошою розрадою у непростий віковий період.
ЄВГЕНІЯ АНТОНЮК, начальник відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Така форма – це можливість для людей стати ближчими одне для одного, поділитися добром, тому що ми живемо в непростий час, коли дійсно набагато більше проблем оточують людей. А коли люди збираються, тоді й горе можна ділити, і радість можна ділити, тому я думаю, що приживеться в нас ця форма спілкування і буде успішно проходити».
