Українське диво, генетичний код. Як тільки не називають вишиванку. А сьогодні вона – ще й духовна броня.
Валентина Кравченко, депутатка Ірпінської міської ради:
«Це наше, наше рідне, наш орнамент, наше життя, наше все».
Олександр Маркушин, Ірпінський міський голова:
«Першу мою вишиванку мені подарували, ще коли я вчився в університеті. Мені подарував друг із Закарпаття. Вона була біла, червоним вишита, гарна. Сьогодні я у вишиванці зеленого кольору, у стилі military, бо зараз йде війна».
У День вишиванки під час війни управлінська команда міста-героя Ірпеня зібралася біля знищеного окупантами будинку культури. Щоб вкотре продемонструвати свою єдність і нагадати світові, хто такі українці.
Олександр Пащинський, депутат Ірпінської міської ради:
«Ми українці, ми самодостатня нація, відповідальна і ми дуже цінуємо нашу свободу».
Оксана Нечитайло, депутатка Ірпінської міської ради:
«У тому році на День вишиванки ми мали також спільне фото, фото команди нашого міста на фоні зруйнованого мосту. Наразі ми прекрасно знаємо, що він будується».
Євгенія Антонюк, депутатка Ірпінської міської ради, начальниця відділу культури, національностей та релігій ІМР:
«Це велика надія і шанс, що в наступному році ми тут сфотографуємося, як мінімум, де вже будуть йти відновлювальні роботи, а як максимум, ну чому ні, можна загадати собі таку мрію, що ми будемо вже біля відновленого будинку культури».
Після звільнення Київщини від окупантів Ірпінь був зруйнований на 70%. Але поступово місто відроджується, демонструючи світову нездоланну силу українського духу.
Антон Головенко, депутат Ірпінської міської ради:
«Не дивлячись на ці всі руйнування і ту біду, що ми пережили, ми залишаємося сильними, ми відбудовуємося, ми розвиваємося і найголовніше ми об’єднані».
Антон Довгопол, депутат Ірпінської міської ради, директор Ірпінської центральної міської лікарні:
«Нас не подолати! Ми завжди будемо відстоювати свій інтерес, відстоювати незалежність нашої держави і, звичайно, попереду буде перемога і ми вдягнемо ще яскравіші вбрання і будемо святкувати, але при цьому пам’ятати ту велику ціну, яку заплатили, щоб бути незалежними».
Олександра Страдецька, журналістка:
«Тож одягнімо вишиванки, друзі! Нехай побачить українців світ! Молодих, відважних, дужих. У єднанні на багато літ!».
