В Ірпінській лікарні вперше здійснили забір донорських органів (відео)

Ярослав Запопадний, лікар-хірург відділення трансплантації нирки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова:

«Як справи? Як себе почуваєте?»

Мечислав, пацієнт із донорською ниркою:

«Більш-менш нормально».

Ярослав Запопадний:

«Порівняно з учорашнім?»

Мечислав:

«Так».

63-річний Мечислав уже тиждень рідниться з донорською ниркою. Чужий орган йому пересадили в Національному інституті хірургії та трансплантології імені О.О. Шалімова від посмертного донора. Чоловік зізнається – два попередні роки був на гемодіалізі. І це був дуже тяжкий період.

Мечислав:

«Як то кажуть, світло в кінці тунелю погасло. Бо діаліз – це ти як вірьовкою привязаний до одного місця. Усе, ти нікуди не підеш, не поїдеш».

Лікар пацієнта каже – стан його почав покращуватися вже з перших днів після операції. Стали зникати набряки на ногах, почав сходити асцит, минув кашель, викликаний рідиною в легенях.

Ярослав Запопадний:

«Нирка приживається чудово. Показники майже в нормі. Ми ще очікуємо певних покращень концентрації імуносупресивних препаратів, які він приймає, а так загалом можна сказати, що пацієнт готується до виписки».

Коли одужає, Мечислав планує здійснити давню мрію: відвідати Японію. Але спершу хоче приїхати до Ірпеня.

Мечислав:

«Нирка ж у мене з Ірпеня приїхала, тому в Ірпінь я приїду точно».

Вилучення нирки, яка врятувала життя Мечиславу, відбулося ось у цій операційній в Ірпінській центральній лікарні. Уперше в регіоні саме на базі цієї медустанови відбувся забір органів від посмертного донора, тобто від пацієнта, який мав несумісну з життям ваду. До процедури забору органів медики приступили після констатації смерті мозку пацієнта.

Микола Крестянов, лікар-хірург, трансплант-координатор Ірпінської центральної міської лікарні:

«Щоб дійти до операційної, треба провести дуже великий підготовчий період. Для того, щоб ми зробили те дійство, яке в нас було тут, треба мати підготовку, треба мати спеціалізацію, треба отримати сертифікат на цю діяльність, укласти договори і пройти навчання».

Антон Довгопол, директор Ірпінської центральної міської лікарні:

«За підтримки Міністерства охорони здоровя в нинішніх реаліях у нас почав розвиватися цей напрямок – напрямок трансплантології. Звичайно, це дороговартісна історія, тому я вдячний і міському голові, і голові Інвестиційної ради за те, що була надана підтримка у придбанні обладнання, і за все решта».

На забір органів до Ірпеня приїхали кілька бригад медиків із Інституту імені О.О. Шалімова. У результаті один ірпінський донор урятував життя трьом людям. Адже на трансплантацію терміново було доставлено печінку і дві нирки. Одна з них зараз приживається в організмі жінки, яка чотири роки була на гемодіалізі.

Рубен Зограб’ян, завідуючий відділом трансплантації нирки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова:

«За час роботи відділення в Інституті хірургії виконано більше 900 операцій із трансплантації нирки. Але кількість родинних трансплантацій переважає, тому що був період – більше ніж 10 років – коли в нас не було жодної трансплантації від померлого донора. І тільки останні два роки ця тема почала розвиватися, і кількість таких трансплантацій почала збільшуватися, тому що цьому питанню приділили увагу».

 А 66-річний  Василь прислухається до своєї нової печінки, яка дісталася йому від того ж ірпінського донора. Каже – коли почалася війна, дуже хотів піти захищати Україну від російського агресора, але з діагнозом «цироз печінки» до війська не взяли. З одужанням планує повернутися до активного життя.

Василь, пацієнт із донорською печінкою:

«Буду працювати для України. Що зможу, те буду робити».

Тимур Юсупов, лікар-хірург відділення трансплантації печінки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова:

«Пройшло ще небагато часу після операції. Він почувається добре. Стабільний післяопераційний період. Пацієнт ходить, гуляє».

Олександр Гриненко, завідуючий відділом трансплантації печінки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова:

«Ми зробили загалом 29 трансплантацій печінки за весь рік. З них 80% – від донора з установленою смертю мозку. Десятирічна виживаність після трансплантації печінки складає десь 60–70%. Це дуже хороший показник, враховуючи, кому виконується ця пересадка».

Ірпінські ж медики дякують родичам, які дали згоду на донорство органів близької їм людини.

Микола Крестянов:

«Тут була дружина і донька. Люди були свідомі, вони розуміли, що це і чому, і вони дали згоду й навіть сказали: “Хай дійсно так буде – можливо, його органи послужать комусь на життя».

Антон Довгопол:

«Це дуже складне питання – прийняти таке рішення, тому я їм дякую. Їхнє рішення на даний момент урятувало і дало змогу жити трьом людям».

Олександр Усенко, директор Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О.О. Шалімова:

«Я щиро хочу подякувати колективу Ірпінської лікарні й особисто головному лікарю – пану Антону Довгополу – за ту співпрацю, яку ми мали честь проводити з цією шановною лікарнею. Трансплантація в Україні – це той крок, який наближає нас до цивілізованої, розвиненої медицини. Усе відрегульовано в правовій площині, все врегульовано законом, і я дуже радий, що ми працюємо».


Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння та Київщини!