Як наслідили російські окупанти в ірпінській «Astor School» (відео)

Андрій Піллероа, засновник «Astor School»:

«Біля школи впала бомба – біля поліклініки, це буквально 15 метрів – і осколками пошкодило нашу школу. У нас більше 90 вікон розбитих».

Поранена, але не зруйнована. Одна з найсучасніших приватних шкіл Ірпеня – «Astor School». Її ще називають школою успішних дітей. У вересні буде лише три роки, як вона прийняла перших своїх вихованців, і за такий короткий час стала популярною не лише серед ірпінців: тут навчаються також діти з Бучі, Гостомеля, Бородянки і навіть із Києва.

Василь, тато вихованки «Astor School»:

«З усіх передмість (Києва) нам подобалися найбільше Ірпінь і Буча, ми тут жили і збиралися тут далі жити. Дочці жаль, що вона не може ходити в школу. Вона скучає за соціумом. Зараз вона за кордоном, але там немає друзів, там немає школи, там немає тата».

Перебинтовані плівкою двері, продірявлений паркан – так «русскій мір» заявив про себе вже на вході до школи. Безліч дитячих ніжок тупотіли б зараз ось цими сходинками, крок за кроком піднімались би до свого успіху. Але їх зупинили російські загарбники.

«23 лютого. Класна робота» – виведений напис на дошці, як жива пам’ятка про останній мирний день шкільного життя.

Андрій Піллероа:

«Коли 24-го почалася війна о п’ятій ранку, то десь о шостій-сьомій уже було зрозуміло, що в школу ніхто не піде. Полишалися речі дітей – тапочки, одяг, взуття, книжки. Зараз заходиш у школу – вона порожня, речі є, а нікого нема…»

Якби не війна, зараз тут проводили б літні дитячі табори. Натомість проводять екскурсії для преси. Пан Андрій показує кабінет директора школи. Осколок влетів у вікно, прошив директорське крісло і застряв у стіні. Щастя, що ніхто в цьому кріслі в той час не сидів. Сліди російських окупантів можна побачити майже в кожній класній кімнаті. Цей осколок, наприклад, оселився на підлозі в самому центрі класу.

Андрій Піллероа:

«Це вони пробивали вікна. І деякі я навіть зі стін діставав».

Небезпечний врожай у школі збиратимуть ще не один день. Ось у цій кімнаті смертельний шматок заліза пробив вікно, перелетів через весь клас і застряг між склом у дверях. Пан Андрій каже – можливо, й залишить його там як згадку про подарунки росіян українським дітям.

Сідаю за парту, збираю скло від простреленого вікна в іншому класі. Засновник школи запевняє – 1 вересня дітки дивитимуться вже крізь цілі, безпечні шибки. І надіється – посприяють цьому благодійники.

Андрій Піллероа:

«У нас таких розбитих вікон і повністю розбитих 93. І про кожного, хто допоможе, ми на вікні напишемо: дякуємо такому-то місту, або такій-то людині, або такій-то компанії. І діти будуть дивитися в це вікно, і тут буде написано, хто його відновив».

До зустрічі з учнями готують не лише класи, а й спортивний майданчик. Ми назбирали і тут добру жменю осколків. Але скоро діти повернуться і ганятимуть м’яча вже на очищеному полі.

Андрій Піллероа:

«Кожної перерви тут збиралися невеликі команди – п’ять на п’ять, чотири на чотири – і грали у футбол. Одні на скейтах каталися, інші на роликах, ну й футбол – це в них було улюблене».

А тим часом адміністрація школи вже готує до нового навчального року необхідну документацію.

Інна Мандибура, вчителька початкових класів:

«Особові справи готуємо, свідоцтва досягнень надаємо діткам, які завершили навчання в цьому році».

В «Astor School» сподіваються, що свято першого дзвоника вже ніщо не завадить провести так само урочисто, як і в попередні роки.

Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!