14 відомих людей, які стали жертвами війни в Приірпінні

photoeditorsdk-export - 2022-05-23T124111.486

Команда «Меморіалу цивільних жертв війни росії проти України» (проєкт Агенції медійного росту «Або») зібрала дані про відомих у світовому, всеукраїнському чи локальному масштабі людей, яких убила росія. Багато хто з них загинув від рук окупантів в Ірпені та Приірпінні.


ІРПІНЬ

Олексій Джунківський
тренер із боксу, загинув 28 або 29 березня

Знайомі Олексія розповідають, що він був убитий рашистами під час «розмови» — його розстріляли в боксерській залі.

«У серці була непохитна віра, що інформація все-таки була фейком. Та це жорстока правда… Тренера розстріляли на місці… у рідній боксерській залі. Я впевнений, що цій російській нечисті Олексій сказав правду у вічі і сказав, куди оркам потрібно піти. Ціна правди – власне життя! Олексія я знав особисто, він був харизматичною людиною, драйвовим, він заряджав своєю енергією всіх навколо. Світло його душі, добро, життєрадісність, патріотизм, відданість — усе це він заклав у характер своїх вихованців. Не забудемо!» — написав на фейсбук-сторінці Олексія Сергій Тищенко, президент Федерації боксу області.

Нагадаємо, Олексій Джунківський чотири рази здобував медалі чемпіонату світу серед військовослужбовців. Виховав чимало відомих боксерів. У числі його вихованців — чемпіон Європи серед школярів 2016 року Олег Лагута та срібний призер чемпіонату Європи серед школярів 2015 року Владислав Марчук. У 2019–2021 роках Олексій Джунківський працював в Ірпінській ДЮСШ.


Олександр Іващик
футболіст, волонтер; загинув 13 березня

Олександр Іващик жив в Ірпені. Йому було 42 роки. Усе життя присвятив футболу. Завоював багато титулів, неодноразово визнавався кращим гравцем у низці районних команд. Останнім часом грав за ірпінську BKZ.

«На футбольному полі Олександр завжди був незламним бійцем, по-справжньому командним гравцем, мав незборимий характер та безстрашно вів побратимів за собою. Таким був і в житті», – так згадують його у Спілці футболістів Київщини.

Коли почалася війна, Олександр став волонтером. Розвозив продукти, допомагав землякам виїхати з Ірпеня, ризикуючи власним життям.

«Допоміг евакуюватися сотням людей, особливо похилого віку», – розповідає мер Ірпеня Олександр Маркушин.

13 березня Олександр Іващик загинув від російських куль в Ірпені. У нього залишилися дружина та двоє дітей.


Надія і Володимир Чередніченки
батьки диригента Львівської опери Івана Чередніченка, загинули 26 березня

«Сьогодні волонтери, які були біля нашого будинку, підтвердили, що моїх батьків безжально вбили російські мерзотники…», — написав у соцмережі 29 березня Іван Чередніченко.

Родина жила в Ірпені. Володимир хворів і вже не міг самостійно пересуватися. Російських військових це не зупинило. Вони розстріляли будинок родини з БТР, знищивши його дотла.

«Мої батьки все життя віддали нам із братом. Все, що вони б не робили, було заради нас. Я це ніколи не забуду… Мамо, тату, ми вас любимо, і ви навічно в наших серцях!» — написала їхня донька Дарина Півень.


Брент Рено
журналіст, загинув 13 березня

Російські військові вбили в Ірпені 51-річного американського журналіста Брента Рено. Він отримав вогнепальне поранення в голову, коли разом із колегами документував наслідки воєнних дій росії на території України.

«Ми глибоко засмучені звісткою про смерть Брента Рено. Брент був талановитим фотографом та документалістом, який протягом років виконував завдання для “The New York Times”», – написав у своєму твіттері колишній колега журналіста, заступник головного редактора «The New York Times» Кліфф Леві.

БУЧА

Олександр Кислюк
поліглот, перекладач, викладач мов; загинув 5 березня

У Бучі 5 березня розстріляли Олександра Кислюка. Він знав шість мов, викладав церковнослов’янську і грецьку у вишах і деяких школах Києва, багато перекладав. Серед його робіт — переклад українською «Політики» Арістотеля, «Анналів» Тацита, повний церковнослов’янський словник і ще десятки творів.

Чоловік загинув у власному будинку, який розстріляли окупанти.


Ірина Фількіна
волонтерка, загинула 5 березня

Світ облетіло фото розстріляної жінки з червоним манікюром, тіло якої знайшли в Бучі опісля того, як місто покинули російські окупанти. Ця жінка — Ірина Фількіна. У квітні їй мало виповнитися 53 роки.

У Ірини залишилися дві доньки. Вони теж жили в передмістях Києва, але встигли евакуюватися за кордон. Ірина ж, за їхніми словами, виїздити відмовилася. Лишилася допомагати людям. Тиждень провела в «Епіцентрі», готувала їжу для місцевих, які там переховувалися. Про це в інтервʼю CNN розповіла її донька Ольга Щирук.

5 березня Ірина таки спробувала покинути Бучу. Але в автівці, яка вивозила людей, не лишилося вільних місць. Тому вона вирішила повернутися додому на велосипеді. Діти її відмовляли, переконували, що це небезпечно.

«Ольго, ти що, не знаєш свою маму? Я можу гори звернути!» — відповіла на це доньці Ірина. Це була їхня остання телефонна розмова. Додому жінка не доїхала.

Пізніше у мережі виклали відео з безпілотника. На ньому видно, як людина котить чорний велосипед (такий був у Ірини) вулицею Яблунською, а потім її розстрілюють російські солдати. На іншому відео з цієї ж вулиці було видно жінку в синій куртці, яка лежала поряд із велосипедом.

Рідні до останнього відмовлялися вірити, що це Ірина. І лише коли світ облетіло сумнозвісне фото «Reuters», упізнали матір. За рукою і манікюром.

Тепер доньки Ірини започатковують фонд «Мама Іра» (@mama_ira_fond), щоб допомагати дітям, які постраждали від війни.

«Ми покажемо, що ми сильні, незламні і можемо підняти з колін усіх, кого вони силою змусили впасти на них», — написала Ольга в Instagram, розповідаючи про фонд.

Зореслав Замойський
журналіст-фрілансер, дата загибелі невідома

«Опинився мало не в епіцентрі бойових дій. Такого у житті ще не бачив і не бажаю нікому таке пережити», — писав на своїй фейсбук-сторінці журналіст-фрілансер із Бучі Зореслав Замойський.

1 березня він опублікував кілька десятків світлин із розгромленої після нещодавніх боїв вулиці Вокзальної. Пошкоджені будинки. Купа розбитої техніки. Зореслав жив поряд.

«Почав вести щоденник днів цієї війни. Заповнив за сьогодні та по пам’яті за попередні дні, починаючи з 24 лютого. Хочу в подальшому описати події цих днів більш детально», — написав він пізно ввечері того ж дня.

А вже через кілька днів після цього допису чоловік перестав виходити на звʼязок із друзями. І лише в середині квітня стало відомо, що його тіло з ознаками насильницької смерті знайшли в Бучі на вулиці Богдана Хмельницького.

Рідних на Київщині 43-річний Зореслав не мав. Його похованням займалася місцева єврейська громада.


ГОСТОМЕЛЬ

Дмитро Мартиненко
футболіст

​Про вбивство Дмитра повідомили 28 лютого. Разом із ним загинула мама, а семирічна сестричка отримала важке осколкове поранення голови.

За кілька днів до моменту, коли рашистська бомба забрала його життя, Дмитру виповнилося двадцять п’ять.

Вихованець луганського футболу. Грав на позиції півзахисника. Києво-Святошинська районна федерація назвала Дмитра кращим бомбардиром і кращим гравцем Другої ліги у складі футбольної команди «Гостомель».


ВОРЗЕЛЬ

Володимир Попов
представник династії лікарів-гомеопатів, онук Дем’яна Попова, на честь якого названа вулиця в Ірпені; загинув 4 квітня

Син відомої лікарки, засновниці центру гомеопатії та першої гомеопатичної аптеки Тетяни Попової. Вона теж померла під час війни в окупованому Ірпені. Її поховали на подвір’ї, оскільки в Ірпені стояли російські загарбники, які вбивали мирних людей.

Сам лікар-гомеопат Володимир Попов не виходив на зв’язок із початку березня. Його знайшов у будинку у Ворзелі рідний брат Дем’ян.

«Брат не виходив на зв’язок. Його вбили пострілом у спину у власному будинку. Тіло облили бензином та підпалили», – повідомив Дем’ян Попов.

Володимиру було лише 53 роки.


Василь Кладько
фізик-експериментатор, дата загибелі невідома

​Хотів урятувати родину від окупантів і загинув від рук російських військових. Окупанти розстріляли у Ворзелі фізика-експериментатора, заступника директора Інституту фізики напівпровідників імені Вадима Лашкарьова НАН України Василя Кладька.

Чоловік поїхав до Ворзеля, щоб урятувати дружину та онуків. Через те, що в селище зайшли російські військові, родина виїхати не встигла.

Колеги згадують Василя Кладька як чудову людину та професіонала.


ГОРЕНКА

Олександра Кувшинова
фіксерка, загинула 14 березня

Олександра Кувшинова – українська журналістка і продюсерка. Cаші було 24, вона працювала фіксеркою з журналістами видання «Fox News». 14 березня авто журналістів обстріляли у Горенці. Сашу і оператора П’єра Закржевського вбили, кореспондента «Fox News» Бенджаміна Холла поранили.

До того дівчина розповідала, що окупанти прицільно розстрілюють автомобілі журналістів.

«Світла, красива, розумна, смішна Саша, працювала з “Radioactive”, робила кіно, робила журналістику, пробиралась до фактів, сміливо відправилася з фоксами ганяти по фронтовій. З нею завжди було приємно бути поряд – і просто, і робити справу», – згадує про дівчину журналістка Марго Гонтар.


П’єр Закржевський
оператор, загинув 14 березня

Оператор американського телеканалу «Fox News» П’єр Закржевський загинув унаслідок артилерійського обстрілу в селі Горенка. Снаряд влучив в автомобіль знімальної групи.

Ведучий «Fox News» згадує П’єра Закржевського як професіонала своєї справи та справжню легенду. Він упродовж своєї кар’єри показував світу через свій об’єктив війну в Іраку, Афганістані та Сирії.

«Його талант був величезним, за що б він не брався: від фотографа й інженера до редактора та продюсера. Він був глибоко відданий розповіді історії, а його хоробрість, професіоналізм та трудова етика були відомі серед журналістів у кожному медіа. Усі його знали і поважали», – розповідає генеральна директорка «Fox News» С’юзан Скотт.


МОЩУН

Макс Левін
фотожурналіст, загинув 13 березня

«Кожен український фотограф мріє зробити фото, яке зупинить війну», — казав Макс Левін. Він працював фотожурналістом, це була його мрія з 15 років. Більшість його документальних проєктів пов’язані з війною. Його фото публікували «Wall Street Journal», «Associated Press», «Time», «Reuters», «EU Agenda», «World News» та інші відомі видання.

13 березня Макс Левін вирушив у Гуту Межигірську документувати наслідки російської агресії. Разом із військовослужбовцем він залишив машину та пішов у бік села Мощун. З того часу зв’язок із ними зник. І тільки 1 квітня після тривалих пошуків на Київщині поліція знайшла фотографа загиблим. Пізніше стало відомо, що в районі, де Макс збирався працювати, розпочались інтенсивні бойові дії. Левіна вбили російські військові двома пострілами зі стрілецької зброї.

У нього залишилося 4 дітей.

«Макс надавав “Reuters” захоплюючі фотографії та відео з України ще з 2013 року. Його смерть – величезна втрата для світу журналістики. У цей важкий час наші думки з його родиною», – розповів глобальний керуючий редактор «Reuters» із візуальних матеріалів Джон Пулман.


Підписуйтеся на Telegram-канал ITV — джерело актуальних новин Приірпіння й Київщини!