Карта з рукава або Як на губернаторській нараді Бучу робили райцентром

Уже два тижні в Україні не вщухають пристрасті навколо останнього етапу адміністративно-територіальної реформи — переформатування районів. Так сталося — волею Київської облдержадміністрації — що одним із каменів спотикання стало визначення центру укрупненого району, який буде сформовано в північно-західній частині Київської області.

Спочатку в усіх можливих проєктах фігурувало природне й закономірне положення — районним центром стане Ірпінь. Аж раптом напередодні ухвалення рішення Кабміном у якості претендента на роль райцентру, мов гральна карта з рукава шулера, вигулькнула Буча. Обладміністрація, різко змінивши своє бачення майбутньої мапи області, передала цю пропозицію до Міністерства розвитку громад і територій, а звідти вона потрапила на засідання уряду, де й була відображена в проєкті постанови, яку тепер має розглянути Верховна Рада.

У якості ключового аргументу на користь створення Бучанського району на засіданні Уряду фігурував цікавий документ — протокол наради на тему визначення центрів одиниць субрегіонального рівня (районів), яка відбулася 9 червня у тодішнього т. в. о., а нині — повноправного голови Київської облдержадміністрації Василя Володіна. Начебто на тій нараді було доведено, що центром району має стати Буча, і більшість представників громад Київщини висловилися саме за це.

Оскільки я був учасником тієї доленосної наради, розповім, що там відбувалося насправді й поділюся своїми висновками.

1. У зібранні не брали участі представники 7 об’єднаних територіальних громад, яких питання створення нашого району безпосередньо стосується, але які чомусь не були туди запрошені. Це Немішаєвська ОТГ (населення — 15135 осіб), Димерська (18853), Пірнівська (5800), Іванківська (15111), Білогородська (18673), Макарівська (25001) й Поліська (4737). Загалом 127423 жителів. Отже, думка цих громад при вирішенні долі краю врахована не була.

2. На нараді стверджувалося, що Ірпінь знаходиться надто близько до Києва, а Буча — ні. Мовляв, у випадку з Ірпенем це не відповідає урядовим Методичним рекомендаціям щодо критеріїв формування районів (далі — Методика). Відстань від м. Ірпеня до м. Києва – 8,1 км. Відстань від м. Бучі до м. Києва – 13 км. Очевидно, що принципової різниці немає.

3. У підсумках наради з посиланням на Методику було враховано, що поза межами зони 60-кілометрової доступності до Ірпеня (автомобільними дорогами з твердим покриттям) розташовані населені пункти, загальна кількість населення яких складає 21154 особи. Однак те саме стосується і Бучі, й інших гіпотетичних на той час кандидатів у райцентри — Вишгорода й Бородянки.

4. Водночас на нараді не було враховано, що Ірпінь, відповідно до букви й духу Методики, має найкраще транспортне сполучення з обласним центром — аж 4 (!) шляхи доїзду автомобільними дорогами (Варшавською трасою, Житомирською — через Стоянку та через Дмитрівку та Новоірпінською — через Романівку). Крім того, є ще й активне залізничне сполучення.

До речі, представники громад м. Вишневе та с. Петропавлівська Борщагівка утримались на нараді від того, щоб підтримати Бучу — і не в останню чергу саме тому, що усвідомлюють проблему постійних «бучанських» (і «бородянських» теж) транспортних заторів на Варшавській трасі.

5. У висновках наради керівництво області проігнорувало ключовий критерій урядової Методики (пп.2 п.5), який має чітке кількісне вираження, а тому просто не піддається різночитанням — центром району може бути місто, чисельність постійного населення якого становить не менше ніж 50 тис. осіб. Населення Ірпеня — 60390 жителів, населення Бучі — 36334 особи, у Вишгороді мешкає 30957 людей, а Бородянка з 13 тисячами мешканців — узагалі не місто, а селище.

6. Створення саме Ірпінського району підтримали присутні на нараді представники громад, загальна чисельність яких становить 95160 осіб. За Бучанський район проголосували делегати від 70784 жителів, а за Вишгодський — ще вдвічі менше.

Результати голосування виглядали так:  

7. Найважливішою, за словами Василя Володіна, була позиція присутніх на нараді (нагадаю, з присутністю було не все однозначно) громад, які не входять у Бучанську ОТГ та в майбутню Ірпінську ОТГ. Але й у цьому випадку надання Ірпеню статусу центру району підтримали представники громад із загальною чисельністю 30435 мешканців, тоді як за Бучу були громади з населенням 20900 осіб.

Позиція громад, які не входять у Бучанську ОТГ та проєктну Ірпінську ОТГ:

8. До цього треба додати ще такий фундаментальний чинник, як наявність в Ірпені розвиненої мережі соціально значущої інфраструктури — державних установ, комунальних організацій, структур енергетичних монополій тощо — якої й близько немає в Бучі, Вишгороді чи Бородянці, й на створення якої потрібні чималі кошти і час. Парадоксально, але й цей чинник до уваги взято не було.

Нині м’яч опинився на полі парламенту — останньої інстанції в ланцюгу прийняття історичного рішення. Наразі, враховуючи необхідність урегулювати конфліктні питання, одному з яких присвячена ця стаття, профільний Комітет ВР відклав розгляд підготовленого урядом проєкту постанови про районування областей. А отже є надія, що народні депутати дослухаються до аргументів, побудованих на здоровому глузді, й не допустять несправедливого, нелогічного й недержавницького рішення про створення району з центром у Бучі, а не в Ірпені.  

Андрій Літвинов,
в. о. Ірпінського міського голови —
секретар міської ради